Коли в домі є такий майстер на всі руки, то жити веселіше
Недавно мій син, граючись, відірвав поріжок біля балкону. Так воно і залишилось. Але докори за моє бездіяння продовжувались. І ось вчора, коли дружина з сином пішли гуляти, у мене появилась нагода показати свою майстерність.
Щоб було міцніше і довговічніше, я вирішив взяти клей “Момент”. Налив я його на цю деталь побільше, несу, сідаю, притискаю. Почекав так деякий час і відпустив – тримається. Хотів піти… Уупс… Засідка… Клей капнув по дорозі на паркет, причому, саме капнув, а я наступив босою ногою, та ще всією вагою сидів хвилини 3… Намертво, словом.
Балкон відкритий, провітрював, холодно, закрити не можу. Мобільний телефон лежить на столі, бачу… Дотягнутися – ніяк… Намагаюся відклеїтися – боляче, не виходить, намертво сиджу. Дружина буде гуляти ще мінімум годину.
Спочатку я назвав себе всім тим, чим називаю тих, хто мене підрізає на дорозі… Спробував поплювати, може розмочити трохи, нічого.
У підсумку: я замерзлий, приклеєний і злий… Сиджу курю, чекаю неминучого сорому і глузування дружини. Дзвонить, я не відкриваю, зрозуміло… Крутить ключами, ну, думаю все, зараз почнеться… Якщо коротко, то після усвідомлення, що сталося вона тупо впала на підлогу і билася в істериці… Взявши з мене обіцянку зводити її в ресторан, принесла мені бутилочку розчинника… У мене тепер психологічна травма, ось так от.
Ходіть в тапочках, пані та панове, їх якщо що простіше віддерти від тіла.