Ми всі пам’ятаємо тиху годину в дитячому садочку. павда, тоді для нас це здавалось мордуванням, адже діти сповнені сил та енергії, а їх спати заставляють. Зараз все зовсім інакше. Ми номтальгічно згадуємо та сумуємо за тими часами. Деколи хочеться посеред дня просто лягти і подрумати. Але є робота, постійно якісь справи, і ми не дозволяємо собі такого задоволення, як просто розслабитись. Виявляється, це зовсім не лінощі або надмірність, а корисна для здоров’я традиція.

Серед нас є «сови» і «жайворонки», комусь достатньо шести годин сну, а деяким мало і десяти: кількість сну, яку ми потребуємо, визначається спадковістю. А ось схильність до денного сну – індивідуальна риса, яка зустрічається у чоловіків і жінок, у жителів півдня і півночі.

Виявляється, не тільки жителі Середземномор’я і деяких країн Сходу потребують сієсти, і зовсім не жаркий клімат тому причиною. Коли сонце перебуває в зеніті, багато хто відчуває потребу у відпочинку. Фахівці вважають: якщо її задовільнити, це допоможе поліпшити увагу, пам’ять і підвищити творчий потенціал.

Чим корисний денний відпочинок
Сієстою (латинське sexta – шосту годину дня) називають час відпочинку після денного прийому їжі. У південних країнах вона настільки увійшла в традицію, що на післяполуденні години закриваються банки, магазини і навіть велику частину кафе. Вулиці безлюдні, а рідкісний перехожий, що поспішає в таку годину у своїх справах, викликає подив.

Однак сієста приносить певні бонуси організму, і цим всерйоз зацікавилися вчені. Психолог Біл Ентоні, директор Центру психіатричної реабілітації Гарвардського університету (США), вже більше десяти років вивчає позитивний ефект цієї «антистресової паузи» в середині дня. Виявилося, що денний відпочинок дозволяє «перезавантажити» мозок і потім набагато краще засвоювати нову інформацію.

Інші дослідження показують, що цей 20-хвилинний відпочинок підвищує продуктивність інтелектуальної праці приблизно на 20%. Дослідники припускають, що перша фаза сну (коли ми ще не бачимо снів) дуже важлива для запам’ятовування різної інформації – причому так, щоб потім її можна було з легкістю витягти з пам’яті. Однак якщо ми переходимо в наступну фазу сну, що супроводжується сновидіннями, то ефект «легкого запам’ятовування» стирається. Вчені ще не до кінця з’ясували механізми цього явища, хоча вже можуть пояснити причини нашої післяполудневої сонливості.

Добові ритми
На думку невропатолога Мішеля Тіберж з Центру сну в Тулузі (Франція), «в людині генетично запрограмована схильність до засипання близько 14-15 годин». У цей період знижується увага, злипаються очі, голова хилиться на груди. Одні відверто клюють носом, інші просто ніяк не можуть сконцентруватися на роботі.

«Людина влаштована так, що «ворота сну» відкриваються йому на одну-дві хвилини кожні півтори-дві години. Цей архаїчний ритм сходить до первісних часів», – пояснює Мішель Тіберж. Щоб не стати здобиччю хижаків, доісторична людина спала недовго, але часто.

«Цей стан залежить від нашого біологічного годинника, налаштованого на добовий ритм, але не пов’язаного ні з якими фізіологічними процесами накшталт тих, які відзначаються перед вечірнім сном (зниження температури тіла і т. п.), – розповідає французький біолог Анн-Марі Малабрі. – Між іншим, на цей час припадає пік дорожніх пригод. Лікарі стверджують, що цей денний спад – залишкові явища, збережені від поліфазного дитячого сну».

Справа в тому, що у грудних дітей і вдень, і вночі чергуються фази сну і неспання. Згодом фази денного сну скорочуються, але потреба в пообідньому відпочинку у більшості з нас зникає останньою, у віці між чотирма і шістьма роками. У нас, дорослих, від неї залишається лише деякий спад активності, який по-різному відчувається різними людьми і залежить від безлічі факторів: пори року, температури навколишнього середовища, кількості і калорійності з’їденої їжі.

Багато творчих людей інтуїтивно відчували те, що полуденний відпочинок позитивно впливає на здатність творити. Наприклад, Леонардо да Вінчі розробив власну версію поліфазного сну: він вважав, що корисно спати по 15 хвилин кожні дві години.

Коли краще спати?
Отже, післяполудневий спад активності природний. Опиратися природі, боротися з сонливістю, підганяючи себе за допомогою кави? Виявляється, сієста не обов’язково означає сон, головне – зуміти відновити сили. І кожен може розробити власний варіант «антистресової паузи»: покласти голову на робочий стіл або розтягнутися в парку на траві, закрити штори або поніжитися на лавці під сонячними променями.

Тим, хто зайнятий повний робочий день, можна спробувати організувати собі таку паузу в обідню перерву. Якщо слідувати науковому підходу, ідеально дати собі 20-30 хвилин відпочинку близько 14-15 годин дня. Перевищуючи цю тривалість (відповідну двом першим «легким» фазами повільного сну), ми запускаємо 90-хвилинний цикл сну і ставимо під загрозу можливість як слід відновитися вночі.

Засипати близько 17 годин теж небезпечно: можна ускладнити собі вечірній відхід до сну. З цієї ж причини денний сон не рекомендується тим, хто страждає безсонням, – їм краще втомитися за день, щоб добре спати вночі.

Якщо при пробудженні ми не відразу приходимо до тями, це означає, що ми встигли вступити у фазу глибокого сну. Це дає відчуття «важкої голови». Така тривала сієста нам ні до чого, крім випадків безсонної ночі, різницю в часі, словом, компенсації «недосипу». Однак зловживання сієстою може вказувати на психологічну реакцію регресії: людина немов ховає в подушку свої страхи, щоб змусити їх замовкнути.