Багато хто з нас вірить в те, що десь на світі існує його друга половинка. Потрібно просто її знайти, і тоді ви обов’язково будете щасливі все життя. Отак і проходять роки в очікуванні тієї самої людини, яка доповнить вас по замовчуванню…

Ця притча розповість вам про те, як знайти свою людину і як прожити щасливо з тією людиною, яку ви любите.

Філософ підкинув на долоні яблуко, покрутив, розглядаючи з різних сторін, і глибокодумно промовив:

– Люди вважають, що їх душі подібні до яблук.

– В сенсі? – зацікавився його учень.

– Точніше, до половинок, – поправився філософ. – Ось так приблизно.

Він акуратно розрізав яблуко на дві частини і поклав на стіл.

– У них є таке повір’я, ніби для кожної людини існує ідеальна пара. Начебто Бог, перш ніж посилати душі в світ, розсікає їх навпіл, на чоловічу і жіночу половинки. Як яблуко. Ось і бродять ці половинки, шукають один одного. І знаходять? Як ти собі це уявляєш? Яка ймовірність такої зустрічі? Знаєш, скільки у світі людей?

– Багато.

– Саме так. А крім того… ну знайдуть вони один одного, ну і що далі? Думаєш, складуть ціле яблуко і заживуть в мирі та злагоді?

– Ну так. А хіба не так? – здивувався учень.

– Ні, не так.

Учитель взяв в руки по половинці яблука і підняв їх до свого обличчя.

– Ось дві свіженькі душі з’являються на світ. А як світ поводиться з людськими душами?

Філософ з хрускотом відкусив шматок від однієї половинки.

– Світ, – продовжував він з набитим ротом, – не статичний. І жорстокий. Він все перемелює в собі. Тим чи іншим способом. Відрізає по шматочку, або відкушує, або зовсім перемелює в дитяче пюре.

Він відкусив від іншої половинки і на деякий час замовк, пережовуючи. Учень втупився на два Огризка і нервово проковтнув.

– І ось, – урочисто проголосив Філософ, – вони зустрічаються!

Він поєднав надкушене половинки.

– І що, підходять вони один одному? …… Hі!!!

– А подивися тепер сюди, – перебив Учитель і взяв ще декілька яблук. – Розрізаємо кожне навпіл, складаємо навмання дві половинки від різних яблук – і що бачимо?

– Вони не підходять, – кивнув Учень.

– Дивись далі.

Склавши дві різні половинки разом, він відкусив з одного і з іншого боку і продемонстрував результат.

– Ну, що бачимо? Тепер вони утворюють пару?

– Та-а, – Учень задумливо кивнув. – Тепер вони відповідають одна одній ідеально. – Тому що світ їх обкушувати не поодинці, а разом!

Люблячі один одного люди стають одним цілим: разом радіють життю і разом приймають удари долі, вчаться розуміти один одного з півслова, підтримувати один одного і підштовхувати до досягнення успіхів.

А з часом деякі пари переймають один у одного навіть звички, стають схожими характерами і гармонійно доповнюють один одного… Тобто другими половинками не народжуються, а стають. І це – кропітка праця.