В мене є дуже хороший друг. Одружився він. Дружина красива, розумна, самостійна. Бухгалтером працює в одній великій фірмі. Заробляє пристойно.

Ну, і Олег теж, ясна річ, намагався не відстати від доходу дружини. Брав роботу додаткову, щоб швидше з кредитом за квартиру розплатитися.

Квартира у них була відразу своя. Склалися, в іпотеку взяли, рідня допомогла. І ремонт сучасний зробили, і меблі з технікою купили. Як то кажуть, живи та радій.

Але радіти не виходило. Дружина по господарству не встигала. Чи то не вміла вчасно підлогу помити, пил стерти й вечерю приготувати. Чи то не хотіла. Пояснювала, що дуже втомлюється від роботи, та й приходить пізно. Ну, так і Олег НЕ байдикував. Теж допізна працював.

Загалом, почалися у них сварки, з’ясування, хто скільки для дому зробив і інше. Так перші пів року і воювали у власній квартирі з розкиданим одягом і горою немитого посуду. Але нікому з рідні не признавалися, чому скандалять. Обом, на кшталт, було ніяково.

Одного разу Олег з тестем рибалив. Обидва – рибалки ще ті, тому і дружили. Вночі у вогнища з горілочкою тесть його і «розколов». Висловив йому мій друг свої образи, тільки просив, щоб той нікому не говорив, особливо – тещі.

Тесть обіцяв. А взагалі сказав, що в їх домі не буде ладу, поки домовичка собі не заведуть.

«Є, – каже, – у мене тут один на прикметі. Буде час – переконаю його до вас переїхати».

Олег вирішив, що тесть здурів, але промовчав.

А на тижні тесть до них в гості навідався і кошеня приніс. Олег обурився.

– Навіщо? .. Тільки зайвий бруд!

А тесть його на балкон покурити вивів і нагадав про домового. Мовляв, я його до вас сьогодні разом з кішкою привів. Тепер у вас – все нормально буде. Тільки до кішки ставтеся по-людськи.

Ну, кішка-то Олегу відразу сподобалася. Маленька, ласкава, відразу його прийняла за свого. Куди не сядеш, тут же під рукою виявляються два вуха, типу, погладь. Тільки ось калюжку довелося підтерти. Але це тільки з вечора.

А на наступний день приходить Олег з роботи, а вдома чисто. І речі не розкидані, і дружина на кухні вечерю готує. Так смачно пахне!

Олег тут і сам вирішив поличку у ванній прибити, як давно вже обіцяв.

На другий день приходить, дружина килими пилососить. Ну, і він теж, – що ж без діла сидіти, – сміття викинув і за хлібом зганяв. А в магазині, до речі, вина прикупив. Загалом, вечеря вийшла майже святковий. Вони й самі вже не пам’ятали, коли таке було.

І так весь тиждень. Не життя, а радість суцільна. Ніби, і справді, оселився в їхньому будинку добрий домовик. А в неділю ввечері його молода дружина каже:

– Ти завтра не приходь вдень ​​з роботи,  не турбуйся. Я і наповнювач купила, і місце в туалеті йому обладнала.

– Кому?

– Як кому – кошеняті твоєму. Я ж бачу, що ти кожен день з роботи на обід додому приїжджаєш, прибирати за ним і по дому. Я ж знаю, що поки кішка маленька, вона всю квартиру запаскудить. А ввечері приходжу, – все чисто і прибрано.

Ось тут у Олега дах і поїхала.

Невже і, правда, у них домовик з’явився?

Він то вдень додому точно не заїжджав. Думав, дружина все прибирає. А їй, виявляється, соромно було байдикувати в чистій квартирі.

Відпросився він на роботі на півдня. Спочатку ніби як пішов, а потім повернувся тихенько, сів у крісло зі смартфоном і зачаївся.

Ближче до обіду хтось став ключем двері відкривати. І кішка відразу в коридор побігла, мявкає, зустрічає. Чує Олег тихий голос:

– Що, Мурка, скучила? А я тобі молочка приніс і ковбаски свіженької. Хто тебе тут ще погодує? Щось більше калюж не видно, невже за тиждень в туалет ходити навчилася …

Двері в кімнату відкриваються. На порозі – тесть. По обличчю видно, що ніяк не очікував зятя зустріти.

– Так ось ти який … домовичок!

Тесть зніяковів:

– Ну і що? Я ж вам кішку подарував. Значить, повинен за нею прибратися. Хоч спочатку.

– А ключ де взяв?

– Так на рибалці у тебе непомітно відчепив від зв’язки, зробив дублікат, а на інший день назад причепив …

Три роки Олег з дружиною живуть душа в душу. Уже й синочок народився. І досі ніхто не знає, що за домовик колись оселявся в їх квартирі.