Деколи сусіди можуть завдавати хлопотів своїм ремонтом о сьомій ранку, чи вечірками гучними посеред ночі. І повірте, це все благо, порівняно із сусідами – циганами. А це випробування не є з легких. Спочатку це немале сімейство вирішили, що частина нашого двору належить їм. Після чого були успішно присмирені всім колективом дому. Потім вони завели собаку.

Начебто не проблема – собаки тут в кожному будинку, але! Це була не просто собака! Це був Вітас на чотирьох лапах і оброслий шерстю! ВІН СПІВАВ!!! Не вив, не гавкав, а саме співав! Після ночі його вокалу стратегічні винищувачі, не кажучи вже про бомбардувальників, здавалися рідними і милими.

Вбити крикливу тварь намагалися всі сусіди по черзі. Клочкастий «музикант» охоче жер все, що йому дають, і не менш охоче переварював як щурячу отруту, так і швейні голки в ковбасі. Через деякий час сам кудись пропав (є версія про продюсера з центрального телебачення).

Потім завелися діти. Тепер уже рідним і милим почав здаватися клочкастий пес. Кількість децибел, які здатні видати циганські діти, жоден прилад не може виміряти. Це за межею того, що може витримати людське вухо.

Це правда круто – глотка десятирічного, а ентузіазм – щойно народженого. Потім завелася племінниця… і як то кажуть з цього місця докладніше.

Юне дарування мріяло про музичну кар’єру. Тренувалося воно у дворі, включивши на повну потужність магнітофон з неслабими колонками. Репетиції відбувалися між годиною і трьома ночі.

Я якось відразу просікла, що дзвонити поліції марно, як і просто піти до сусідів і попросити їх заткнути рота «співачці» і нарешті дати людям поспати.

Замість цього запаслася терпінням і кілька ночей вивчала репертуар. І тут дочка дуже вдало сходила в цирк – там вона прикупила таку собі дудочку, яка, якщо в неї дути, видає дуже характерний звук, схожий на «пук!» Тільки з якимось вереском. Що характерно, якщо сильно дмухнути виходить ДУЖЕ голосно. Конфіскувала у дитини девайс.

І ось – черговий концерт. Я в засідці на підвіконні, мене не видно. Чекаю найбільш «ліричного» моменту, де ось прямо зараз голосок співачки почне тремтіти від нерозділеної пристрасті… – ПУУУУУУИ! (Голосно звідкись і прям в ноту).

З того боку паркану юна зірка табірної естради трохи розгублюється, але продовжує. Вже якось невпевнено. Доспівала. Завела наступну. Ще більш невпевнено, чекаючи, що в будь-яку секунду може повторитися подібний «пук».

Він повторився і кілька разів. Третю пісню вона витримала тільки до половини, причому навіть не треба було застосовувати дудочку.

Вона сама розридалася від нервового напруження приблизно на середині і згодом перенесла репетиційну базу в більш відповідне місце. Більше цигани не співають і взагалі якось стали цілком цивілізованими сусідами.