Близько двох тижнів був без роботи. Що ж робити? Можна, звичайно, дивитися цілими днями фільми, серіали або грати до втрати свідомості за комп’ютером. Так я і робив перші два дні. Але потім мені набридло, а ще у мене стали вичерпуватися гроші і дуже хотілося їсти. Ось в цей момент я і вирішив не просто шукати роботу, а по-справжньому шукати роботу.

Для цього підключив всіх своїх знайомих, купив міську газету з оголошеннями, раз о другій годині шерстив ОЛХ, сайт служби зайнятості та хедхантер. Але все не те … або робота не за фахом, або платять зовсім копійки. Але час йде, а діватися нікуди. А ще в холодильнику закінчилося м’ясо і пельмені. Причому зовсім.

Вирішив тимчасово попрацювати за «копійки».

На міському сайті знайшов два більш-менш придатних оголошення. Був потрібен вантажник на склад побутової хімії і контент-менеджер на якийсь там сайт.

Виявилося, що вантажник вже не потрібен, бо знайшли, а ось контент-менеджер ще був потрібен. Вирішив, що пора б поспішити, поки і цю Вакансію не хапнули.

Єдине, що зробив, так це записав телефон і вибіг на вулицю. Стрибнув в трамвай. Їду. А точної адреси не пам’ятаю. Що робити … потрібно уточнювати.

– Здрастуйте, вже дзвонив вам … підкажіть адресу.
– Будівля колишнього заводу такого-то, перші двері поруч із зупинкою. А далі не помилитеся.

Дійсно, знайшов недалеко від зупинки двері, що ведуть в лабіринти коридорів. Дивлюся, на дверях табличка з назвою якоїсь організації. Блін, начебто та … Постукав. Увійшов.

На мене запитально дивиться чоловік років 40.

– Я з приводу роботи.
– Хм … Гаразд, сідайте. А що ви вмієте?
– Можу копати, можу бетонувати, можу сайт наповнювати і «первинку» в бухгалтерії вести, можу пиріжки смачні з картоплею смажити. Наче все. А … ну ще можу нічого не робити, сидіти в соціальних мережах, але при цьому посилено робити вигляд, що зайнятий роботою.

Чоловік посміявся. Попросив не робити останнього. Відправив мене на холодні дзвінки клієнтам. В цей же день я і підписав договір.

З моменту працевлаштування проходить два дні. Дзвінок:

– Ну так вам робота ще потрібна або що? Вас взагалі чекати?
– Як так? Я ж у вас працюю вже. На обдзвоні клієнтів. Назвав адресу, назвав організацію.
– Ну гаразд, зараз зайду.

І дійсно, заходить хлопець хвилин через п’ять. Виявилося, що я на одні двері помилився. А ті хлопці в сусідньому офісі працювали.