Нещодавно я задумалася над питанням: а чи потрібні чоловікам діти? Я виросла в повній сім’ї: у мене була дбайлива мама, тато і навіть молодший брат. Тато у нас в родині був, але справа в тому, що він просто був. Він ніколи не возив нас на риболовлю, не грав з нами, не розповідав смішних історій. Тато ніби й був, а начебто його і не було, не відчувалася його присутність. На шкільні збори завжди ходила мама. І навіть коли у восьмому класі братові однокласник порізав ножицями новий піджак, розбиратися з хуліганом пішла мама. Ніхто не зустрічав мене з перших побачень. Ну що було, то було.

Коли мій хлопець зробив мені пропозицію, я поділилася з ним своїми переживаннями з приводу того, що хочу своїм дітям дбайливого і уважного батька. Коханий швидко розвіяв мої страхи, і ми одружилися. Через два роки після весілля у нас народилася дочка, чоловік всіляко допомагав мені в догляді за дитиною.

Материнство давалося мені не складно і через рік, дізнавшись про нову вагітність, я тільки зраділа. Уже через дев’ять місяців ми з чоловіком стали батьками ще однієї прекрасної дочки. Все йшло своєю чергою, не скажу, що ідеально, але поганим батьком я назвати свого обранця не могла. Але ось наша старша пішла в школу, а через два роки і молодша. І ось тут я відчула дежавю.

У мене виникло враження, ніби я повторюю долю своєї матері, а мої діти мою власну. День у день чоловік приходить втомлений з роботи і плюхається на диван. Він ніколи не вчить з дівчатками уроки, як і не проводжає їх до школи. Зрозуміло, що зустрічати їх зі школи він не може фізично, тому що в цей час знаходиться ще на роботі. Але вранці то він міг би їх проводжати, але ні, він занадто поспішає, тому відводжу дочок я.

Коли дочки підходять до нього з питаннями з приводу уроків він просто відправляє їх до мене, відмахуючись, що не знає правильної відповіді. У вихідні у нього важливі перегляди роликів в інтернеті, замість ігор з дітьми. Я намагалася м’яко пояснити коханому, що потрібно проводити більше часу з дітьми. На що мій чоловік сказав, що якби у нього був син, то з ним він знайшов би, чим зайнятися, а з дівчатками краще матері час проводити.

Так прикро. Я ж знаю, наскільки важлива роль батька в житті дівчинки. Мені вже починає здаватися, що я просто вибрала собі в чоловіки чоловіка схожого на свого батька. Або взагалі всім чоловікам не цікаві їхні діти? Он у мого молодшого брата є син, але я не сказала б, що він проводить з ним багато часу. Є ж батьки, які цікавляться життям своїх дітей, гуляють з ними в парках і водять їх у цирк. Або це все батьки вихідного дня? Може для того, щоб у дочок з’явився тато мені варто розлучитися з чоловіком? Мені, звичайно, не хотілося б діяти так категорично. Але я не знаю, як боротися з чоловіком і як зробити, щоб в житті моїх дочок був батько …