Надя до п’ятнадцяти років жила з батьками в селі в глибинці. Виросла без подруг і друзів, у великій родині, де були вони з братом двійнята і старші брат і сестра.

Брат батька жив у Криму, коли в селищі звільнився будинок, він запропонував усім переїхати до нього.

Надя була найтихіша в сім’ї – батькова дочка. Добре вчилася, проблем не створювала.

Сестра була одружена з військовим, сама працювала у військовій частині. Коли Надя провалилася в інститут, вона запропонувала приїхати до неї, обіцяла влаштувати до себе.

Частина стояла недалеко від міста, сестра зустріти не могла, сказала, щоб Надя взяла таксі.

У Феодосії на вокзалі Надя знайшла таксиста у віці, тому що з молодими їхати боялася. Але виявляється, вік не має значення. По дорозі в частину таксист Надю згвалтував. Він довіз її до частини, висадив і поїхав.

Коли сестра вийшла до неї, Надя стояв заплакана і вся трусилася. Удома вона все розповіла. У даній ситуації боялися, щоб не завагітніла.

Вони сходили в лікарню – все обійшлося, залишилася травма і страх.

Через рік, в частині, вона познайомилася з Геною. Вони почали зустрічатися і під дембель одружилися. В першу ніч Гена був ошелешений, що така недотрога і тихоня виявилася не незайманою.

Наді довелося йому розповісти про таксиста, але чоловік не дуже хотів в це вірити.

Після демобілізації Надя з чоловіком стали жити у батьків. Роботи поруч не було, Гена їздив будівельником в Сімферополь, приїжджав у вихідні.

Надя ніяк не могла завагітніти, вона була дуже худенька, лікарі говорили, що у неї дитяча матка і з цієї причини може взагалі дітей не бути.

Але Бог почув молитву і Надя народила прекрасного хлопчика.

Тільки до цього часу Гена загуляв за місцем роботи, став випивати, в кінцевому підсумку він просто не повернувся додому, а через рік попросив розлучення.

Батьки сказали, ніяких аліментів не треба, щоб потім до дитини не мав претензій.

В цей час будувалася атомна станція і поруч містечко, Надя влаштувалася на роботу, щоб отримати квартиру.

Одного разу, в вихідний день вона повезла дитину в цирк. В антракті вони сиділи і дивилися, як робітники встановлюють клітку для подання з хижаками.

Віталік пустував, він почав чіплятися до одного з робітників.

Надя весь час його забирала, щоб не заважав. Чоловік з ним грався, розмовляв, взяв на руки, поніс показувати тварин.

Після вистави він чекав Надю на виході, хотів провести, сказав, що малюк сподобався.

Так Надя познайомилася з Віктором, працівником цирку, який залишився з Надею – цирк поїхав без нього.

Він жив з нею в гуртожитку, знайшов роботу, усиновив дитину, у них народилася дочка. Надя отримала квартиру.

Син виріс, після школи відслужив армію, познайомився з дівчиною, поїхав з нею до бабусі з дідусем. Бабуся працювала на винному підвалі лаборанткою, прилаштувала туди внука, який біля вина став попивати.

Зрештою, від частих випивок почалися скандали з дівчиною і вона його кинула. Що він їй не обіцяв, вона не хотіла до нього повертатися.

Він сказав бабусі, що їде до неї, але сам пропав. Батьки і рідні його шукали цілих 4 роки. Бідна Надя місця собі не знаходила. Потім хтось із місцевих сказав, що бачив його в Севастополі на вокзалі, жахливо брудного, як бомжа, руки в бинтах. Була зима, стояли невеликі морози.

Віктор поїхав його шукати. Через два дні знайшов біля моря, сплячим прямо на снігу. У нього були відморожені пальці рук і ніг і він мочив їх в море, сподіваючись, що вилікує.

Привіз додому, помили, одягли, нагодували, поклали в лікарню. Йому загрожувала ампутація пальців, але лікарі намагалися врятувати руки і ноги як могли.

Відрізали пишечки і на нозі великий палець. Надя оформила інвалідність, знайшли роботу, яку він міг би виконувати. Вона була рада, що син взагалі живий.

Віталік розповів, що до нього приїжджав його справжній батько, у якого не склалося життя, і тоді він поїхав від бабусі на зустріч з ним. Але батько був алкоголіком, без сім’ї, шукав зустрічі з сином. Надіслав листа, якого крім Віталіка ніхто не бачив.

Разом вони пропили все літо, а на зиму батько поїхав, тільки Віталік вже пити кинути не міг. Більше нічого розповідати не став.

Одного разу Надя прийшла з роботи – сина немає. Вже вечір, а його все немає. Кинулася, паспорта немає на місці і речей, що вони купили.

Вона побігла на вокзал, коли перебігала дорогу, її збила машина. Збирали в лікарні її по шматочках. Вся щелепа була роздроблена, проблема з хребтом.

Водій не поїхав, він відвіз її в лікарню і все лікування оплатив. Після багатьох місяців в ліжку на скобах, чоловік її забрав додому. Годував з ложечки, так як все ще стояли штифти.

З тих пір пройшло п’ять років. Крим став російським. Надя і не знає, чи живий він чи ні.

У хлопця знесло дах. Є бабуся, дідусь, батьки, родичі, всі дуже благополучно живуть, чому він вибрав собі таку долю – незрозуміло.