Моя мама народилася і виросла в Якутії у великій родині, що складається з 11 чоловік, і так як була найстаршою дитиною, вся робота по дому, включаючи нагляд за молодшими братами і сестрами, діставалася їй.

Мама була дуже симпатичною і видною дівчинкою і їй, звичайно ж, хотілося одягатися і виглядати не гірше за своїх ровесниць. Коли мама закінчувала школу, її батьки вирішили зробити своїй доньці розкішний на ті часи подарунок і купили їй пальто з песцевим коміром! Однокласниці трохи з розуму не зійшли від заздрощів, побачивши на мамі це пальто, а мама сяяла від щастя! Продзвенів довгоочікуваний дзвінок з останнього уроку і мама, як ошаліла стрімголов помчала в роздягальню, щоб скоріше вже одягнути на себе найкрасивіше і таке гарне пальто!

Але що це? О жах! Замість її красивого розкішного пальто на шкільній вішалці теліпалося порізане на шматки ганчір’я. На ватних ногах мама підійшла до вішалки і тремтячими руками зняла те, що від нього залишилося. “За що? За що? За що?” – мама повторювала ці слова, адже і справді, вона була дуже доброю людиною, «душею» компанії, у неї практично не було ворогів.

Прийшовши додому, мама вирішила нічого не розповідати своїй мамі, так як боялася покарання, адже пальто було дуже дорогим. І все ж, помітивши, що їх дочка ходить в старенькому потертому пальтечку, її батьки поцікавилися, чому вона не носить своє нове пальто і взагалі де воно? Мама, потупивши, погляд, у всьому зізналася і гірко розридалася, впавши перед ними на коліна. І тут сталося зовсім несподіване, що навіть мама розгубилася! Її підняли з колін, і гаряче обнявши, сказали: «Дурненька, маленька ти наша дівчинка, як ти взагалі могла подумати, що нам дорожче це пальто, ніж ти? Для нас батьків важливо те, що у вас  все добре, що ви здорові і веселі, а все інше лише дрібниця і порожня суєта! Пальто якось полагодили, мама все одно його носила з не меншим задоволенням ще довгий-довгий час.

Мама розповіла мені цю історію, коли мені було років 14, напевно саме вона змусила мене поглянути на неї іншими очима. Я б ще багато чого могла розповісти про маму, але боюся, і дня не вистачить, щоб це зробити в повній мірі. Життя моєї мами була хоч і коротким, але дуже насиченим, повним веселих, пам’ятних моментів, про які хочеться розповідати і розповідати.