Я вже доросла, мені майже 30. Я себе пам’ятаю приблизно з двох років, жили ми тоді з моєю прабабусею, вона завжди з задоволенням няньчила мене і шалено любила. Моя мати народила мене в 20 років, заміж виходила трішки вагітною, так наполіг батько. Чекали хлопчика всі, крім моєї бабусі (матері батька). Я не пам’ятаю, щоб я особливо багато доставляла клопоту, уроки перевіряли тільки до 3 класу, школу закінчила із золотою медаллю.

Батько після весілля відразу почав гуляти (мати це завжди розповідала), міг три доби не приходити. У матері неврівноважений характер і всю свою злість вона зривала на мені. Зі мною вона поводилася грубо, била мене ременем, лозиною, віником і просто руками по м’якому місцю і спині, по голові за четвірки в щоденнику, за не так сказане слово, за сперечання з нею. На мої крики завжди прибігала бабуся і відтягала мене від неї, кричала, мовляв, ти не мати, а мачуха. Мати завжди на мене кричала і вдома, і на вулиці, і при сторонніх, могла принизити мене при гостях. Останній раз ляпас від неї я отримала в свій 18 день народження, я тоді вже вчилася в університеті і жила в іншому місті.

Років з п’яти у мене була одна мрія – скоріше вирости і виїхати. Вона за все дитинство жодного разу не сказала, що любить мене, що я для неї найрідніша, кохана і т.д. Батько багато працював і працює і багато не бачив, при ньому вона сильно мене не била, він захищав. Він мене пальцем ніколи не чіпав. У дитинстві за будь-яку провину після ременя або лозини я годинами стояла в кутку, і якщо не просила вибачення, вона била мене, поки не вибачусь. У мене є брат молодший на 16 років. Його вона обожнює і носиться з ним. Коли він народився, я працювала вдома на неї і на нього, білизна, прибирання. Коли я вступала в вуз, вона виставила мені умову, що буде мене вчити, якщо я дам слово, що потім буду вчити брата.

Зараз вона вже бабуся, моєму синові 3 місяці, вона разів зо три з ним посиділа і стала відмовляти, сказала, що у неї купа справ, їй треба трояндочки обрізати, паркан пофарбувати і взагалі у неї самої маленька дитина – мій брат 13 років. Мати не працює вже більше 15 років, сидить удома. Спасибі, мені свекруха допомагає з дитиною і ніколи не відмовляє. Мати вважає, що їй ще рано бути бабусею. Поки я вчилася, вона завжди мало не кожен день говорила, що коли ти вже вийдеш заміж, як ти набридла, скільки грошей на тебе йде.

Саме тому, коли чоловік старший за мене на 12 років запропонував заміж, я втекла, не замислюючись, але цей шлюб розпався через п’ять років. Зараз у неї інший зять, та й він поганий, і я, і всі навколо. У свій час ще в першому шлюбі у мене була пару років хороша робота, і я їй посилала  майже кожен місяць від 10 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ці два роки я була ідеальною дочкою. Потім ми переїхали, я розлучилася і вже не могла давати їй гроші. Знову стала поганою. Їй до пенсії ще 7 років. Вона не немічна і не стара. Навпаки, ботокс коле, груди силіконові ще в 40 років зробила, фітнес, басейн і т.д.

Чи люблю я свою матір? Велике питання. Тільки якщо дуже глибоко в душі.Поважаю так, це безперечно, батька люблю. Тільки на свого сина намагаюся взагалі не кричати і постійно говорю йому, що я його дуже люблю, що він у мене найулюбленіший, найкрасивіший і рідний. Нехай він ще маленький, але я впевнена, що він мене розуміє.