Добрий день, дорога редакціє! Звуть мене Алла Павлівна. Пишу, щоб розповісти про свою проблему. Справа в тому, що від мене пішов чоловік, з яким ми прожили 10 щасливих років. Зараз мені дуже важко про це говорити. Але мовчати я більше не можу. Мені здається, мій чоловік – справжнісінький шизофренік.

Я пишу це не тільки для того, щоб виплакатися. Мені дуже важливо зрозуміти свої помилки, почути думку професіоналів.

Чоловік пішов від мене зі скандалом, прямо на річницю нашого весілля. Без усяких причин. Якби я мала коханця, була з ним холодна, не робила нічого по дому, то я б зрозуміла, чому він це зробив. А так … У мене в голові не вкладається, чому б він міг так вчинити.

До цього ми завжди жили тихо, ніколи не сварилися. Я прикладала всі сили, щоб коханий ні в чому не потребував. Не «пиляла», не завалювала безліччю господарської роботи. Навіть в магазин за картоплею намагалася зайвий раз не посилати, тільки якщо сама не могла дотягнути важкі сумки.

Мало того, я знала, що він все одно нічого не зможе нормально зробити. А я – викладач, людина педантична і відповідальна. Думала, нехай вже краще на дивані валяється, серіали дивиться. А я сама все зроблю. Няньчилась з ним, як з маленьким, захищала від всіх труднощів. І ось результат.

Найцікавіше, що до певного моменту цей мерзотник дійсно маскувався під порядну людину. А я, дурна, йому вірила!

Минулої суботи ми святкували річницю весілля. Напередодні я зробила генеральне прибирання, наготувала купу різної смакоти. Повинні були прийти родичі і мої колеги по роботі.

Вранці ми подарували один одному подарунки. Я купила чоловікові зелені тапочки (вони підходять під колір його домашнього халата), а він мені – шовковий шарф, який я ніколи не просила.

Я розумію, що «дарованому коневі в зуби не дивляться». Але шарфик був дійсно моторошний. Мало того, що огидною забарвлення, так ще й ні до одного мого пальто не підходить.

Я вже тисячу разів говорила чоловікові, що смаку у нього немає. Тому подарунок в його випадку краще грошовий. Але щоб не псувати свято, я сказала «дякую». Але мабуть, чоловік все ж затамував злобу, тому, що на торжество надів зовсім інший комплект одягу.

Я зробила чоловікові зауваження, що у вихідні він повинен бути в комплекті №8. До речі, оскільки мій благовірний не вміє зі смаком одягатися, я завжди ділила його одяг по комплектах. Залишалося тільки щоранку надягати новий.

У нього були комплекти для будь-якого часу року і на будь-який життєвий випадок. У них входили не тільки сорочка, штани, шкарпетки і черевики, а й носовичок, гребінець, ремінь і.т.д. У кишеню сорочки я завжди клала йому записку з подальшими вказівками. Втім, я завжди все планую. Терпіти не можу людей, які живуть спонтанно.

У чоловіка було безліч «планів»: яким засобом після гоління користуватися, який верхній одяг обрати, які черевики куди підходять.

Зазвичай, якщо я вимагала від нього негайно переодягнутися в «потрібний» комплект, він завжди мовчки вирушав виконувати мою волю. А того ранку не став, а запитав, чи може він поєднати верх від комплекту №4, а низ – від комплекту №6.

Звичайно ж, я суворо заборонила йому робити це. Оскільки тоді у нього не буде шкарпеток для четвертого комплекту і забрудняться черевики від шостого. А замінювати їх нічим, адже все вже розподілено.

Однак чоловік не здавався, стверджував, що якщо він «змішає» два комплекти, то мій шизофренічний порядок це не порушить. Уявляєте, так і сказав: «шизофренічний»! Далі відбулася наша найперша сварка. Вона була гучною і дуже нервовою.

До гостей чоловік вийшов в комплекті №4. Я скрипіла зубами, але мовчала. До цього чоловік спеціально дуже довго переодягався. Разом з гостями я чекала його за столом. Але не квапила, тому що була ображена.

На наше свято прийшло багато колег. Я намагалася веселитися, але виходило геть погано. Думала про те, що він на зло мені надів четвертий комплект! А не восьмий, який я хотіла.

За обідом я шепнула йому, що й гадки не мала, яку змію всі ці 10 років гріла на грудях. Після сталася страшна. Мій чоловік встав з – за столу, і на очах у здивованих колег і родичів почав робити божевільні і неприпустимі вчинки.

– Піджак від першого комплекту можна дозволити собі тільки в понеділок! – крикнув він, знімаючи краватку і кидаючи його додолу

– А якщо сьогодні не вівторок, то краватку від другого комплекту надягати не можна! – він розстебнув сорочку, а після зняв її і з розмаху вдарив нею об підлогу.

Всі були в шоці. Таким чином, чоловік дійшов до неділі і залишився в спідньому. Я згоряла від сорому! Тільки уявіть! Чоловік вчителя з української мови та літератури перед гостями в подібному вигляді!

Здавалося б, ганьбитися було вже нікуди. Однак чоловік не вгамовувався. Він зняв труси, а потім кинув їх мені прямо на нову укладку зі словами: «Нижня білизна від святкового комплекту номер 8, одягається на урочисті випадки». Після цього він вискочив з квартири оголеним, взявши з собою тільки документи та ключі від машини.

Більше я його не бачила. Він перестав відповідати на дзвінки, а потім і зовсім змінив сім-карту. За словами спільних знайомих, зараз він знімає маленьку квартиру на околиці. Але я не знаю, де саме. І що тепер робити з комплектами? Комусь віддати? А раптом він повернеться в понеділок, коли знадобиться комплект номер 1?

Вибачте, але я не розумію, як після десятирічного шлюбу можна так знущатися над жінкою, яка віддала йому кращі роки свого життя!

З повагою, Алла Павлівна