Передумала розлучатись з чоловіком
Перші два роки ми з чоловіком жили нормально, не рахуючи дрібних сварок і розбіжностей. Але потім щось змінилося у відносинах, Стас перестав себе стримувати, міг наговорити гидоти просто так, без жодного приводу, стали часто сваритися навіть через дрібниці.
При першій зустрічі мені сподобалося, що він веселий, товариський, весь час жартує, на противагу мені. Я людина не дуже товариська, не люблю шумних компаній, схильна до смутку і песимізму. Раніше думала, що будемо доповнювати один одного, а вийшло навпаки. Останнім часом мене дратують його дурні і грубі жарти, часто навіть не до місця. Нагрубить, потім вибачається, та ще дивується: «Ти така образлива, не можна слова сказати». Так він відходить, а я, якщо вже образилася, то надовго, мучуся потім місяцями і не можу зрозуміти, чому він себе так поводить.
Одного разу, після великого скандалу, коли чоловік ні за що накричав на мене в черговий раз, образив та ще й мало не вдарив, але в останній момент якось зумів стриматися, я зрозуміла, що пора, напевно, розлучатися, а не терпіти таке ставлення до себе, я розуміла, що далі буде ще гірше. Шкода було тільки дочку, яка його просто обожнювала. На роботі співробітник вже давно надавав мені різні знаки уваги, не раз я ловила себе на думці, що він теж мені подобається, але зупиняло те, що і у мене, і у нього сім’я. Але після сварки з чоловіком я вирішила, що це тимчасовий вихід з положення і ми з ним стали зустрічатися.
Про розлучення я тепер не думаю, мені вистачає уваги Ігоря і коли чоловік затіває чергову сварку, я просто пропускаю все мимо вух. Чоловік навіть дивується, що це я так змінилася і вже так не ображаюся. Якби він знав, що під час його чергових моралей я думаю про Ігоря, його ніжність, ласкаві слова і мені стає легше, я не помічаю, що говорить чоловік. Я знаю, що це не правильно, але замість розлучення я пішла на зраду і таким чином зберегла сім’ю.