Після виходу на пенсію чоловік став нестерпним
Ми з чоловіком обоє на пенсії з недавніх пір. Мені завжди здавалося, в цей час у подружжя повинно бути повне взаєморозуміння. Адже за плечима все життя, прожите спільно. За ідеєю вже відомі всі закапелки кожного з подружжя. Дивувати особливо вже й нічим. Займайся собі тим, що тобі до душі, і радій життю. Ні турбот, ні клопоту додаткового.
Але як же я помилялася. От уже ніколи б не подумала, що буду власного чоловіка-пенсіонера виганяти знову на роботу. Ну, він мені не просто набрид, а вже сил ніяких немає його терпіти.
Спочатку все йшло добре. Навіть більше, ніж добре. Я займалася по кухні і дому. А вільний від готування час приділяла своїм коханим справам. Я плету мережива, накидки на меблі і так далі. Для мене це найкращий відпочинок. В цей час я відновлююся і отримую море позитивних емоцій.
У мого чоловіка немає ні хобі, ні будь-якого захоплення. Весь його інтерес зводиться до читання щоденних газет і перегляду політизованих передач. Я не маю до нього претензій. У кожної людини свої інтереси і захоплення. Про смаки, як то кажуть, не сперечаються.
Поки він мене не чіпав і я справлялася зі своїми обов’язками, все було чудово. Але йому раптом спало на думку, що я мучуся від неробства, і вирішив мене спантеличити. Причому не в самій коректній формі. Від його хамського напору моєму обуренню немає меж.
Значить, він займається суспільно корисною діяльністю, просиджуючи весь час за читанням газет і переглядом новин, а я, займаючись домашнім господарством, байдикую ?! Мені дуже цікаво, я одна така, яка виявилася в подібній ситуації? Або є у мене ще подруги по нещастю?
Всі мої зусилля протистояти чоловікові закінчуються скандалами. І це відбувається практично кожен день. Ось це вийшла на заслужений відпочинок! Так я такого відпочинку нікому не побажаю! Вже краще на роботу ходити, ніж таке вислуховувати щодня.
Але сама я не збираюся шукати собі роботу. Кому нічого робити вдома, нехай той і крокує працювати. Я так і сказала чоловікові, що якщо не хоче на старості років отримати розлучення, то нехай збирає свої речі і відправляється працювати. Куди завгодно, хоч охоронцем на склад. Мені однаково. А то ти подивися, звик там у себе командувати, а тепер і мене записав в свою виконавчу службу. Не вгадав!
Загалом, він мене дуже розлютив своєю поведінкою. Що це взагалі таке? Хіба можна так ставитися до своїх рідних людей? Я так само, як і він, пропрацювала все життя на виробництві. Я сумлінно виконувала свої обов’язки і заслужила цей відпочинок. А йому, бачте, здається, що я байдикувала! Так я тільки почала займатися тим, що дуже люблю. І чому я повинна жертвувати своїми бажаннями ?!