Ми з чоловіком дуже любимо один одного. Одружилися ми в університеті на останньому курсі. До закінчення його проживали в студентському гуртожитку. Це були дуже хороші часи. Але зараз ми виросли і вже все по-іншому.

Відносини між нами все такі ж прекрасні, тільки потреби і бажання помінялися. Стали більш вимогливим і виборчі. Тому, ми завжди намагалися жити окремо від батьків. А враховуючи, що моя свекруха дуже владна жінка, яка звикла підпорядковувати всіх рідних і близьких тільки собі, то для мене було життєво важливо проживати подалі від неї.

Спочатку вона намагалася змусити і мене теж приєднатися до її «підлеглих», але я дала відразу зрозуміти, що живу і буду жити тільки своїм розумом. З чоловіком проводила неодноразові бесіди з цього приводу. Допомогло. Поступово він перестав залучати матір до наших питань, що приносило мені величезне задоволення.

Повинна сказати, що свекруха не збиралася здаватися і часом все ж робила кроки до нашого поневолення. Відкрито вона не показувала свого невдоволення, але мені доводилося бути постійно напоготові, щоб вона не влізала в нашу сім’ю і не влаштовувала наше життя на свій розсуд.

Коли я завагітніла, свекруха знову почала мене атакувати своїми благими намірами. Можна подумати, що крім неї на всьому білому світі більше ніхто ніколи не народжував і не виховував дітей. Особисто мене така її поведінка приводила і проводить в стан пасивної агресії. У мене немає особливого бажання обговорювати щось з нею з цього приводу, але і йти у неї на поводу теж немає намірів. Так і живемо, в постійній німий боротьбі за свої права.

Вагітність у мене проходила добре. Особливих труднощів не виникало, тому в лікарню я ходила тільки тоді, коли був призначений прийом, або коли у мене виникали особисті питання. У пологовий будинок теж вирушила відразу народжувати. Загалом, поява малятка на світло пройшло спокійно.

Після виписки з пологового будинку, чоловік забрав нас, як і годиться. Я була трохи втомленою і попросила його самому сходити і зареєструвати дитину. Ім’я для дівчинки ми довго підбирали, тому були вчасно готові.

Коли чоловік приніс свідоцтво про народження дитини, я його прочитала і остовпіла. Там було зовсім не те ім’я, яке ми вибирали. На моє німе запитання в очах чоловік зізнався, що перед РАЦСом зайшов до матері в гості, вона подзвонила і попросила прийти. Мама зі сльозами на очах просила назвати внучку в свою честь і він не зміг встояти.

Моєму обуренню немає меж. Влізла все-таки в наше рішення, хитро обійшовши мене. І як мені тепер все це виправити навіть не уявляю ?! А чоловік! Ну як можна було так вчинити зі мною ?! Невже він не бачить, що свекруха таким чином, просто помстилася мені за мою авторитарну поведінку по відношенню до неї ?! Як мені тепер пробачити чоловіка за таку зраду ?!