Свекруха ніяк не змириться, що я користуюся послугами домробітниці. Чому я взагалі повинна перед нею виправдовуватися?
Ми з чоловіком багато працюємо і приходимо з роботи досить пізно. У вихідні їздимо в невеликі подорожі, ходимо в кіно, зустрічаємося з друзями. Крім того, любимо влаштовувати романтичні вечори і пити наше улюблене вино з сиром.Ми разом всього два роки. Мені часом здається, що я вже років двадцять з ним знайома. Ми розуміємо один одного з півслова. Він дарує мені різноманітні подарунки і щоразу вигадує щось нове і цікаве.
Коли в родині складаються відмінні взаємини, батьки обох з подружжя завжди радіють за них і допомагають порадою. Але з матір’ю чоловіка у мене все по-іншому. Турбота моєї свекрухи переходить всі межі. Вона живе окремо, але у неї завжди знайдеться час прийти до нас і дорікнути мені.
Так ось, справа в тому, що я не вмію готувати. Можна сказати, що я не захоплювалася ніколи кулінарією. Коли я жила з батьками, мама готувала мені і прибирала в нашому домі. Вона нічого мене не змушувала робити. Я пам’ятаю, що деякі матері зобов’язували своїх дочок, моїх подруг, постійно прибирати, мити, готувати, дивитися за молодшими братами і сестрами. У моїй родині не було таких правил. Вона не обмежувала мою свободу. Я вдячна своїй мамі за це. У вільний час я спілкувалася з подругами, займалася своїм хобі, каталася з друзями на велосипедах, читала книги і журнали.
Але зараз моя свекруха вважає, що я зобов’язана стояти біля плити весь свій вільний час. На її думку, я повинна приходити раніше з роботи і готувати гарячу вечерю її синові. І в той же час мені необхідно виконувати всі домашні обов’язки. Але це ж смішно. Навіщо мені це треба? Я можу найняти людину, яка зробить все краще за мене.
До речі, моя мама любить готувати. У неї немає домробітниці. Але вона рада за мене, так як вважає роботу по дому – невдячною справою. Але вона так звикла і по-іншому у неї вже не буде. Хоча я з цим не згодна. Якщо моєму татові не подати вчасно гарячий обід, він може влаштувати скандал. Мама сама винна. Вона привчила батька до цього і тепер страждає.
А що стосується моєї свекрухи – я і погоджуватися з нею не хочу, але і сваритися не планую. Чому я повинна кожен раз перед нею виправдовуватися? Мого коханого все влаштовує. Він за два роки навіть не натякнув на те, що хоче їсти тільки вдома. Ми можемо випити вранці кави, чай, замовити піцу на вечерю, купити в супермаркеті будь-яких ласощів. По суботах до нас приходить дівчина-домробітниця. Вона робить вологе прибирання, миє ванну кімнату і вікна, протирає техніку. У нас завжди в квартирі порядок і чистота.
Я ж і так хороша дружина. Будь-якій матері має бути приємно, що поруч з її сином така жінка. Мені здається, свекруха просто чіпляється до мене. Але навіщо? Я ж не зобов’язана перед нею звітувати?