В мережі є гркпа нашого міста,там розповідають місцеві новини, жителі діляться інформацією. Ну і часто просять про допомогу. Іноді це після трагедій, а іноді просто знахабнілі люди, які вважають, що їм всі повинні.

І ось якось і я вирішила допомогти їм, чим зможу. Це був перший і останній раз.

Справа в тому, що у мене є машина, а там часто просять допомогти відвезти або привезти. І ми значить з дівчатами назбирали по всьому місту для однієї такої проблемної сім’ї купу одягу. Написала спочатку оголошення, що у них дитина скоро народиться, а грошей і речей немає.

І відгукнулося дуже багато людей, я була вражена такою кількістю добрих жителів нашого міста. Я на машині з ще однією дівчиною половину міста об’їздили. Зібрали купу речей. Нам навіть коляску віддали, причому вона цілком пристойна була. Не те щоб шикарна, але возити дитину можна і найголовніше – чиста!

Засіли у мене вдома, все відсортували. Поклали гроші в конверт, спочатку записали хто і скільки дав, щоб лайки не було. І в підсумку з десятьма пакетами, коляскою, табуреткою дитячою, горщиком, ванною, купою іграшок і навіть памперсами ми приперлися до тих самих батьків …

Думали, що вони зрадіють, я бачила фото їх квартири, там просто жах що твориться …

-А це ви, – двері відкрила матуся, якій я спочатку зателефонувала, – ну, що принесли.

Ось так відразу і просто. Я почала носити речі, помічниця підключилася. Вони навіть не поворухнулися допомогти. Мужик так просто пішов покурити на вулицю, дивився як дві баби пакети тягають. І після, як все закінчилося, пішов всередину. Вона почала оглядати речі.

– А що все не нове? – запитує вона у мене.

– Там різні речі, є і майже нові, є навіть в упаковці, – відповідаю їй я.

– Мабуть собі гарненьке забрали. – каже вона чоловікові і як би нам.

Дівчинка моя напарниця червоніє, я починаю злиться.

– А куди мені? Моя дочка велика, та й я сама все куплю. – парирую я, але поки що намагаюся не сваритися. Нема чого, я вже зрозуміла, що вони ненормальні …

– А що з коляскою? – вона взялася за великі речі, – вона що стара?! Навіщо таку взагалі привозити було! Ви що зовсім там ?! Ми думали, що ви нам просто гроші зберете і так допоможете, ну вже ні, ви її назад забираєте і більше такого не треба. Тільки нові речі. Що ми гірші за інших? Якщо у мене багато дітей і ми не працюємо, то це не означає, що з нами можна як з собаками поводитися.

– Знаєте, коли я народжувала свою дитину, то мені теж купу речей віддали і я не відмовлялася, і нічого з нами не трапилося, – відповіла їй я, – а коляску заберемо, воля ваша.

Вийшли на вулицю в поганому настрої і тут бачу, в під’їзд бабуся йде, у мене народилася думка, дуже вже не хотілося мені коляску везти додому і тим більше назад дарувальнику …

– Бабусю, скажіть у вас тут коляска не кому не потрібна? – вона дивно дивиться на мене, – та не бійтеся! Ми в восьму приїжджали, допомогу привозили, вони самі просили нас, а від неї відмовилися. Нову хочуть.

– А, до цих-то .. Ну все ясно тоді, – мабуть вона знала про гонор сусідки по під’їзду, – в другій під’їзді живе моя подруга, у неї дочка народити повинна, так от лихо, вони жили поки в приватному будинку, а як поїхали в гості до її мамі, там він згорів – проводка стара, і всі речі там. Вони будуть раді.

І ми пішли туди. шкода, що не знали про них раніше. Вони від нашої допомоги не відмовилися. Обіцяла їм допомогти, але це останній раз. Тепер я вирішила, що якщо і захочу комусь добру справу зробити, то тільки бездомним тваринам …

джерело