Я вагітна довгоочікуваною дитиною. Я щаслива. Ми з чоловіком чекали цього десять років. Нескінченні походи по клініках все ж завершилися нашою перемогою. Але з «нашої» перемоги залишилася тільки «моя» перемога. Чоловіка вона більше не цікавить. Я взагалі більше не цікавлю чоловіка! Він пішов до іншої.

Зараз, коли ми станемо батьками, ми з дитиною йому не потрібні! Чекав, чекав і не дочекався? А ще кажуть, що дівчата не чекають своїх хлопців з армії. Так ви такі ж !!! Нічим не кращі за тих зрадниць!

Мій чоловік у мене перший і єдиний чоловік. Тільки для нього я жила і намагалася чогось досягти. Тільки з ним пов’язані всі мої найкращі моменти життя. Сама я з дитбудинку. Батьки загинули в автокатастрофі, коли мені було п’ять років. Спочатку я жила з бабусею. Але коли вона померла через рік, мене забрали в дитячий будинок. Там і виросла.

Тепер скоро сама стану мамою. Це найпрекрасніше почуття окрилює, дає сили там, де, здавалося б, уже все. Я стану для малюка найкращою на світі. Але поряд з цією радістю живе біль. Іноді він поглинає мене повністю, з’їдаючи без залишку. У такі моменти мені дуже не вистачає рідного чоловічка поруч. Мені дуже не вистачає мого коханого чоловіка.

Так, він жахливо вчинив. Але не можу я розлюбити його! Кожна клітинка мого тіла розривається від думки, що все в минулому. У минулому наші спільні вечори, спільні ночі, спільне пробудження вранці. А як ми снідали … Так ніхто не снідає. Ми годували одне одного з ложечки, супроводжуючи кожну поцілунком і побажанням на сьогоднішній день. Хтось скаже, що це нерозумно. А я була на «сьомому» небі від щастя.

Щоранку, відкриваючи очі, думала про побажання на сьогодні. Ми снідали не скільки заради самого сніданку, скільки заради цих слів. Слів ніжності, турботи і любові. Я була впевнена, що зустріла свою другу половинку. Адже кожна людина на світі про це мріє. Кожному необхідно знати, що він любимий і необхідний.

Тепер, коли ми не разом, для мене другою половинкою став наш малюк. Такий довгоочікуваний і улюблений! Такий рідний і найдорожчий! І це назавжди!

Днями я вирішила поговорити з його новою пасією. Я намагалася пояснити їй, що вона залишає дитину без батька. Жінка повинна була кинути мого колишнього чоловіка заради нового чоловічка, який скоро прийде в цей світ. Але ця особа лише посміялася наді мною і назвала дурною і наївною, якщо я сподіваюся повернути чоловіка.

Напевно хтось мене засудить, але не перестаю сподіватися і вірити, що чоловік повернеться до нас. На сьогоднішній день у мене тільки два життєво важливих завдання: виносити і народити малюка; зробити все, щоб улюблений повернувся. Нехай він і зрадив, але я зможу все пробачити і забути. Тим більше що тепер ми будемо повноцінною сім’єю, про яку він так довго мріяв. Адже він дуже чекав цю вагітність.

Ну не може все так кардинально змінитися в людині ?!

Моє серце не може так помилятися. Тільки думки про те, що ми знову втрьох, несуть мені спокій, радість і щастя!