Батько пішов до молодої коханки. Як врятувати матір? Вона вже «на грані»

У нас була звичайнісінька для нашого часу сім’я. Батько – успішний бізнесмен, мама-домогосподарка, яка присвятила себе чоловікові і дітям. Все йшло своєю чергою, як і повинно, було бути: ми дорослішали (я і молодший брат), у тата був налагоджений бізнес, ну а мама займалася облаштуванням сімейного гніздечка, так би мовити підтримувала затишок. Але в один прекрасний день все змінилося. Тато повернувся додому і став збирати речі, а потім повідомив всім нам, що він йде з сім’ї. Ця новина була для нас як грім серед ясного неба. Пам’ятаю, мама тоді проплакала всю ніч.

Як нам стало потім відомо, його нова обраниця була моєю ровесницею, тобто годилася йому в доньки. Мені зараз 25, а моєму батькові 56. Як говорять в народі: «Сивина в голову, біс в ребро». Звичайно, вона молода, красива, доглянута – типова мисливиця за грошима. Такі завжди знаходять собі «татусів», які будуть їх утримувати. Адже вона ж його зовсім не любить, його гроші – ось що їй потрібно.

Мій батько дуже успішна людина, користується повагою в вищих колах, на свій вік він не виглядає, а набагато молодше. Мама завжди стежила за його здоров’ям, харчуванням. Він щодня робив ранкову пробіжку, ходив в басейн і спортзал. Напевно, саме в таких місцях і знаходять молоденьких дівчаток. Він завжди користувався популярністю у протилежної статі. Моя мама ж навпаки повністю розчинилася в домашніх турботах, забувши про те, що вона не тільки мати і господиня, а й перш за все жінка. Це зіграло не останню роль в тому, що тато знайшов молоду. Адже не дарма кажуть, що чоловіки люблять очима.

Як він міг так вчинити? З тих пір я ненавиджу свого батька. Він зрадник, він зрадив свою дружину і своїх дітей. Не забарився за тимчасовим захопленням. Ми завжди раділи його успіхам. Мама пожертвувала своєю кар’єрою заради нього. А він, піднявшись на вершину Олімпу, забув про ту, завдяки якій досяг всього цього. За будь-яким успішним чоловіком стоїть сильна жінка – мій батько, напевно, цього не знає. Молода дівчинка дасть лише тимчасовий сплеск адреналіну, але ніяк не стане для нього тилом, який батько мав в сім’ї.

Мама з тих пір сама на себе не схожа. Вона дуже важко переживає відхід батька з сім’ї. Як їй допомогти, я не знаю. Намагаюся більше часу проводити з нею, але навряд чи це полегшить її біль.

Я пишу і сльози течуть у мене по щоках. Як він так міг вчинити? Але розумію, що нічого повернути не вийде. І потрібно просто змиритися. Чи повинна я пробачити батька і продовжити з ним спілкування? Або продовжувати бойкотувати і ігнорувати його? Якщо я стану спілкуватися з ним, чи не буде це виглядати так, немов я зрадила маму? І найголовніше питання, як допомогти мамі пережити це? Здається, вона зовсім опустила руки і вважає, що її життя скінчилося. Я вже боюся, щоб вона нічого з собою не зробила … Дуже сподіваюся на вашу допомогу або хоча б слова підтримки.