Із Сергієм ми познайомилися кілька років тому. Була середина літа, ми з подругами вирішили піти ввечері в парк на прем’єру фільму. Взяли попкорну, кока-коли і зайняли свої місця. Під час перегляду фільму подруга випадково вибила з моїх рук колу і облила хлопця, який сидів поруч. Я почала вибачатися і намагатися витерти його серветками. Хлопець розсміявся і попросив в якості компенсації мій номер телефону. Я настільки відчувала себе ніяково, що відразу назвала цифри.

Так у мене з’явився хлопець. Він був з добре забезпеченої сім’ї і вже мав свою квартиру. Через місяць я погодилася піти з ним на побачення. Це був романтичний вечір, спочатку пішли в ресторан, потім на нічний сеанс у кіно. Він справив на мене незабутнє враження – такого побачення у мене ще не було. Через вісім місяців хлопець покликав мене заміж і я з радістю погодилася.

У нас було шикарне весілля, а після – романтична подорож до Єгипту. Перший раз я побувала в іншій країні. Я була настільки щаслива, всі подруги мені заздрили. Приїхавши з Єгипту, Сергій заявив, що працює тільки він, а я буду їсти йому вдома готувати. Так як не хоче, щоб я працювала за копійки і приходила втомленою з роботи. «Який він турботливий» – подумала я, і погодилася кинути роботу. Постійно сиділа вдома, прибирала, прала і готувала, кожен день радувала чоловіка смачними стравами.

Але через деякий час помітила, що навіть жодного разу за місяць не виходила прогулятися з подругами. На наступний день здзвонилася з дівчатками і домовилися ввечері прогулятися по парку. Але поки прибрала в будинку, полила квіти, попрала і приготувала чоловікові поїсти, сил куди-небудь йти вже не залишалося. І так тривало півроку. І ось, нарешті мене запросили на зустріч випускників. Подзвонила Сергію і повідомила радісну новину, але чоловік не хотів, щоб я йшла. Говорив, мовляв, там хлопців багато буде, я буду переживати і взагалі, хто вечерю мені приготує і сорочку попрасує?

Трохи посварившись з чоловіком, я все ж залишилася вдома. І ось поступово з дружини перетворилася я в домробітницю: там прибери, те погладь, те випери і так далі. За рік побут поглинув мене повністю, я втомлювалася більше, ніж на роботі. Уже перестала спілкуватися з подругами, не ходила на манікюр, не робила зачіски. На себе часу не було, весь вільний час в моєму житті займав чоловік, точніше його «списки», що я повинна зробити за день. У нас з Сергієм пропали розмови, ми перестали обніматися, навіть поцілунків в щоку не було.

Все що я чула, були питання «Що ти сьогодні приготувала?», «Візьми випрати мої речі». І так через деякий час, глянувши на себе в дзеркало, я зрозуміла, що жити так більше не можна. З красивої дівчини я перетворилася на хатню робітницю: волосся зав’язане в хвостик, стриглася вже не пам’ятаю коли, брови позаростали, кола під очима і навіть на руках шкіра загрубіла.

Кинувши всі справи і залишивши записку, я кинула чоловіка. Насамперед пішла в салон і привела себе в порядок. Тепер мені постійно дзвонить Сергій, просить повернутися, каже, що любить, але я не хочу повертатися в будинок, де я тільки хатня робітниця, а не коханажінка. Зараз не знаю, як вчинити: подати на розлучення або дати чоловікові шанс виправитися?