Чоловік пішов на солідне підвищення. Його родичі зовсім знахабніли, хочуть мало не повне утримання. Як це припинити?

У мого чоловіка є молодша сестра. Ну як молодша, у них різниця в рік, тому можна вважати, що вони однолітки. Але, за розповідями чоловіка, вона завжди себе вважала найменшою й любимицею. Все б нічого, але його батьки теж так вважають.

Чоловікові з самого дитинства внушалось, що він несе відповідальність за молодшу сестру і повинен завжди їй допомагати. У той час як сестра ніколи не думала ні про майбутнє, ні про життєві проблеми. Завжди все вирішувалося за неї. Батьки опікали її до такої міри, що виросла вона ледаркою.

Чоловік закінчив і університет, роботу знайшов престижну і сім’ю утримує і батькам допомагає. Зате та красуня після школи відразу народила від однокласника і, природно, ні в який університет не вступала. Що вже говорити про її роботу. Перебивається з місця на місце.

Зараз, коли чоловік пішов на солідне підвищення, вона, дізнавшись це, вирішила повністю присісти на шию брата. Мало того, що звільнилася з роботи, так ще й не намагається шукати нову! А у неї дитина в школі вчиться і, в будь-якому випадку, присутні щоденні додаткові витрати.

Але, незважаючи на всю ситуацію, що склалася, сестриця не збирається сама вирішувати свої проблеми. А запити у неї немаленькі. Щомісяця відвідує салони краси, деякі навіть пару раз на місяць. Харчуватися вона повинна тільки по вищому розряду. І нічого, що сама на все це заробити не в змозі! Є ж старший брат, який просто ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ допомогти їй в таку скрутну хвилину!

Ви знаєте, у мене від такого нахабства просто слів немає. З чоловіком постійно про це говорю. Він і розуміє всю абсурдність цієї ситуації, але не може чинити інакше. Його так виховали, що він всім зобов’язаний. Зате йому ніхто нічого не винен! Будь-хто може пити з нього соки, а допомогти йому – не потрібно. Адже він молодець і сам впорається! Тільки не можна так недбало ставитися до рідних людей!

У нас теж підростають діти. І я хочу забезпечити їм підтримку і опору на майбутнє. Чому ніхто з рідних чоловіка не замислюється про це? Адже всім чудово відомо, як дорого зараз коштує гарне навчання. Сподіватися нам з чоловіком нема на кого. Так чому ж тоді всі навколо сподіваються на нього ?! Чому вважається нормальним сісти на шию моєму чоловікові, звісити ноги, та ще й поганяти, примовляючи: швидше і більше !!!

Не можу дивитися на це! Потихеньку намагаюся чоловіка обробляти. Так він сильно і не чинить опір, просто прищеплена йому ненормальна відповідальність занадто глибоко засіла. Розмовляти з батьками і сестрою чоловіка, вважаю, марно. Вони добре влаштувалися і їм це вигідно. Якщо дорослі люди не розуміють елементарних речей, то про що з ними можна говорити ?!