У мене троє дорослих дітей, є онуки. Всі живуть окремо. Сини купили квартири, а дочка з чоловіком живе з його батьками.

Після школи дочка не захотіла вчитися далі, сказавши, що хоче відпочити і краще підготуватися. Училище її не влаштовувало, хотіла університет.

Рік минув даремно. Поступати відмовилася, вийшла заміж.

Коли онукові було два роки, я запропонувала їй вивчитися на швачку, щоб мати професію. Дочка сказала, що дитину в садок не віддасть до трьох років.

Потім народився другий онук і на цьому все закінчилося. Роботу дочка не поспішала шукати, хоча діти вже підросли, а старший онук пішов до школи.

Я допомагала грошима, тому що вже почалися конфлікти. Свекруха дорікала моїй дочці, що не працює, а сидить на всьому готовому. Мені було соромно перед батьками зятя, тому й я давала дочці гроші.

Я вийшла на пенсію три роки тому. Віддала доньці свою пенсійну картку, щоб користувалася грішми. Вона запевнила, що віддасть через місяць, тому як шукає роботу – стара подруга бере її до себе в офіс.

Я зраділа, але рано. Працювати прибиральницею дочка не погодилася, а більше вона нічого не вміє. Хоча зарплату запропонували нормальну.

Сини наполягають, щоб я пішла з роботи і жила на пенсію, а вони будуть допомагати. Але я не можу звільнитися і залишитися зовсім без грошей. Вони ж не знають, що мою пенсію ось уже три роки забирає донька. Віддавати пенсійну карту назад вона відмовляється. Каже, що гроші йдуть моїм онукам. А якщо мені шкода кількох тисяч на них, то вона не дозволить з ними бачитися.

Що робити, не знаю. Боюся, що сини дізнаються про все і точно перестануть спілкуватися з нею, а може бути і зі мною. Цього я не хочу: яка б вона не була, але вона – моя дочка і я її люблю. За всі роки я не можу нічого подарувати їх дітям, тільки іграшки дешеві. Все витрачаю на дочку. Так виявилася в заручниках власної доброти. Напевно, я неправильно виховала дочку, щось упустила і тепер повинна за це розплачуватися.