Я одружений вже майже десять років. Можу сказати, що я щасливий і задоволений своїм життям. Знаю, що багато хто не зрозуміє мене, але я ніколи не хотів мати дітей. Ось правда!Ніколи не уявляв, як буду батьком, не хотів сина, як багато і так далі. Я не бачу себе в цій ролі. І якщо чесно, то не знаю, навіщо взагалі потрібні діти. Мене і так все влаштовує в житті. Навіщо мені піклуватися про когось або бути відповідальним за інших? Я хочу жити в своє задоволення, а діти відбирають цю можливість. З ними неможливо насолоджуватися життям.

Коли я одружився зі своєю коханою, то вона прекрасно знала про мої погляди на дітей. Тоді вона запевняла мене, що згодна на мої умови. Що їй досить для щастя мене і вона ніколи не змінить свою точку зору. Я й подумати не міг, що мене чекає велике розчарування від цієї жінки і ще більші проблеми! Адже я й не уявляв, що мені доведеться стати батьком проти своєї волі!

Так ось, через майже десять років нашого прекрасного, на мій погляд, сімейного життя, моя дружина почала говорити про дітей. Уявіть! Вона раптом відчула, що їй не вистачає маленької дитини. Річ у тім, що материнський інстинкт прокинувся! Чесно, я був в шоці від цих божевільних мрій! Які діти? Навіщо? З чого раптом таке бажання до розмноження? Я не міг зрозуміти, чому моя дружина раптом, захотіла стати матір’ю? Може гормони вдарили в голову, не знаю!

Я, як міг, намагався відрадити її від цієї ідеї. Пояснив ще раз, що я не збираюся заводити дитину, що мені не цікаво батьківство. Адже ми ж обговорювали це задовго до весілля. І тоді вона була абсолютно не проти того, що ми добровільно бездітна пара. Вона говорила мені, що і сама не хоче мати дитину. Мовляв, втратиш фігуру, життя перетвориться на кошмар, памперси і плач ночами. Загалом, дружина мене підтримувала в моїх поглядах повністю. А тепер її як підмінили. І де вона набралася цього прагнення до материнства? Може, напоумив хто?

Коротше кажучи, мені начебто вдалося заспокоїти дружину в її прагненнях. Здавалося, що все встало на свої місця. Ніяких розмов про материнство більше не було. Життя стала колишнім. Але не тут то було. Через буквально місяць після цих подій мене чекав великий сюрприз. Дуже неприємний! Моя дружина заявила, що вагітна! Уявіть собі! Я думав, що посивію в той момент! Як так? Я ж не міг?

Як виявилося, вона ж мене підманула. Тоді, я не зміг переконати її остаточно. Дружина зробила вигляд, що забула про дітей. А насправді просто підставила мене. Мені вона говорила, що приймає протизаплідні таблетки, а сама ж хотіла завагітніти. І у неї це вийшло. Тепер вона щаслива, а я попав по повній. Дружина сказала, що не покине і я буду батьком. Уявіть, яка підстава!

Як вона могла так вчинити зі мною? Навіщо? Чому я тепер повинен бути відповідальним за дитину, яку ніколи не хотів? І що тепер робити з усім цим щастям? Як вирішувати ситуацію?