Найкращі подруги навіки?

Не маленькі вже. Дорослі дівчатка. Про вік яких говорять, натякаючи на ягідку. Виростили синів до того віку, в якому познайомилися самі. Сім’ї будували паралельно. У неї двоє синів, погодки. У мене – один, лише через 8 років з’явилася дочка. Вона учитель, я журналіст. Поки сили рівні.

Але в якийсь момент у неї буквально «зриває дах». Їде з молодшим братиком поступати і там раптом виявляється в центрі чоловічої уваги. У голові паморочиться, в серці – наспіви, а вдома – двоє синів і чоловік, який «Ніколи таких слів не говорив». Подруга стала зіркою. Це відчуття їй подобалося, хотілося не просто уваги, а й порівняння. З’явився Сергій. Шлюб полетів в тартарари. Сергій почав піднімати руку, плакала, мирилися бурхливо і зі сльозами. А потім пішло-поїхало … П’ять років з ним. Потім дядя Коля, дядько Сергій, дядько Валера, дядя Ваня, дядько Слава … Все в присутності дітей, які росли і розуміли, чим займається мама за закритими дверима. Столи, закуски, випивка, любов, “Я зірка!”

Спочатку я намагалася напоумити, потім махнула рукою. З роботи пішла зі скандалом, з подругами посварилася. «На себе подивіться!» – і знову за чарку і до нових гострих відчуттів. З’явився Сергій (інший). Мені дуже сподобалося, що він серйозний, думаючий. До неї ставився добре. Але потім і він, навіть більший час року перебувавший «на півночі», втомився від її п’яних розбірок по телефону. Нещодавно і з ним розбіглися, пройшовши крізь сльози-соплі. Їхала в Москву, повернулася, працювала в Саратові в школі, вигнали … Зараз начебто влаштувалася. Рада, що сини у неї виросли розумними (батько ніколи не кидав їх без допомоги, дав обом освіту, працюють в престижних фірмах). А вона так і скочується. Загрузла в боргах, старший син розплатився. П’є і на новій роботі її вже шукали – не з’явилася. Як довго це триватиме, не знаю.

Рік не спілкуємося. Не бажаю їй зла. Просто всередині відчуваю, що наша дружба померла. Виявляється, це сталося давно, просто я думала, що дружба полягає в тому, щоб мчати до неї після пиятик, вислуховувати п’яні брудні бесіди по телефону, влаштовуючись на півтори години на холодній підлозі, вислуховувати нескінченні історії про несправедливість світу, про нових коханців. Влітку знову, кажуть, привозила залицяльника. 28-ми років. Ровесник синові. Але їй можна – вона зірка.

Не розуміє, що її зірка вже давно скотилася з небосхилу.

Напевно, це схоже на заздрість? Так, вона теж так мені говорила: «Ти мені заздриш». Нехай буде так. Просто, дівчатка, якщо ви відчуваєте, що вами користуються, вас не прикрашає така дружба, залиште уявних друзів. Без них легше дертися в гори. Не шкодуйте їх. Богу – Богове. А їх доля єсенінська – «котитися далі, вниз» …