З вечора син, лягаючи спати, попередив не вставати рано, будуть мені сніданок і сюрприз готувати. Ранок настав.

Я прокинулася без будильника, за звичкою о 6.30, але пам’ятаючи наказ сина, вирішила полежати. Пролежала до 9.30 … сплять. Уже боки болять, в туалет хочу, та й поїсти хочеться, але треба лежати, сюрприз повинен бути сюрпризом!)))

Нарешті о 10.00 заворушилися – поповзли через мене важкими равликами, протопали на кухню, як три мамонтеняти, чую посуд загуркотів так, що мертвий би прокинувся. Але мені то спати можна!))) Роблю вигляд, що сплю. Чую, щось смажать, вода ллється з крана відрами, чаю я стільки точно не вип’ю.

Відправили молодшу перевірити, чи спить мама. Та, голосно бахнувши дверима спальні, так само голосно протопавши до мене, рученьки затиснула мені ніс, мабуть перевіряла дихаю чи ні і задоволена тим, що мама міцно спить, побігла і «пошепки» закричала радісно – шпить вона!

Старша тут же дає команду-надувати кульки. У маленької не виходить, вона з ревом біжить до мене – маааама, надуй Шалік, сюлплиз тобі буде! Мама, не відкриваючи очей, надула собі ж кульку і спить далі. Уявляєте, який богатирський сон у домогосподарки!

Нарешті сюрприз готовий! Виходжу на кухню і розумію-сюрприз вдався! Чистого посуду немає, вся кухня в борошні і цукрі і три щасливі забруднені борошном мордочки голосно кричать – З днем ​​народження !!!!! Господи !!!! Так кращого подарунка в день народження я не отримувала!