Не можу знайти підхід до чоловікового сина. Він нахабний і розбещений, псує весь клімат в родині. А мені самій в пологовий будинок днями…

Ми з цивільним чоловіком  2 з невеликим роки живемо разом в квартирі чоловіка, у мене син від першого шлюбу 8 років і у нього син від першого шлюбу 11 років. Його син жив з мамою (колишньою дружиною чоловіка), приходив кожні вихідні і канікули. Скільки було скандалів, сліз і істерик, все пережила: і ревнощі з її боку, я ж чужа тітка, я тут ніхто, звати мене ніяк, не смію командувати, мій син не повинен чіпати його речі та іграшки, повне налаштування проти мене. Але чоловіка же люблю, все налагодиться, говорила я собі, підросте, прийме.

Завжди я виявлялася не права, завжди мій чоловік і мати чоловіка були на його боці, а мене і мою дитину завжди кривдили і ні в що не ставили. І тут трохи більше півроку тому, прийшовши на літні канікули, синочок його залишився жити з нами, мотивуючи це тим, що його мати народила дитину і не звертає на нього належної уваги. Та ж продовжує отримувати аліменти, а дитину благополучно кидає мені на виховання, зі словами: «Сподіваюся, ви зживетеся разом».

І в цей момент я дізнаюся, що я вагітна, буде спільна довгоочікувана дочка. А у мене вдома почалося просто пекло. Ні, не тому що прання, прибирання, готування, уроки і непослух двох пацанів, а тому що мама мого чоловіка почала балувати свого онука дуже дорогими подарунками, такими наприклад як айфон за 30 т.грн., планшет за 13 т.грн., ноутбук за 24 т.грн., велосипед за 15 т.грн., самокат за 4 т.грн. Кожен день чималі гроші на кишенькові витрати, і чого тільки у нього немає, лише б він до матерів не пішов назад жити, ультиматум поставила, що нічого купувати не буде йому, якщо той буде з матір’ю спілкуватися.

Ну а він, маючи все це, перестає розуміти ціну речам: у мене все найкрутіше і дороге, а ви тут, вибачте на слові, все нищеброди, вам таке і не снилося. Найприкріше, що мій син все це бачить і плаче, що у нього такого не буде ніколи, а він йому не дає свого. У нас з чоловіком роздільний бюджет, у мене іпотека на квартиру, а тут ще й декрет і чоловік грошей не дає, навіть на продукти, не кажучи вже на витрати, а я не в змозі купити такі речі своїй дитині.

Син чоловіка ще й мого сина проти мене налаштовує, що я така мати погана, не хочу купити йому те, що він просить, а ще, що коли я народжу дитину, то кину свого сина, як мати кинула його.

Чоловік на все закриває очі, розводить руками, мовляв, він зі своєю мамою нічого вдіяти не може, вона ж витрачає свої гроші, що я занадто до всього серйозно ставлюся, і йому шкода, що моя мама не така, на відміну від його.

Дійшло до того, що мати чоловіка речі внучка, які стали йому замалі, стала собі в квартиру забирати, куплені нею зошити в школу всі до єдиного підписує ПІП внучка, а коли приносить палицю ковбаси, на пакеті підписує онука, аби моєму синові нічого не дісталося.

Я на межі, мені вже в пологовий будинок з дня на день, а я вся на нервах, навіть народити спокійно не можу. До того ж чоловік судиться з колишньою дружиною, щоб місце проживання сина з ним визначили і звільнили його від сплати аліментів, я ще й свідком повинна йти, а я просто не хочу брехати, я втомилася від його розбалуваного сина, від цієї несправедливої ​​ситуації, натерпілася і наревілась за ці роки вдосталь, хочеться все кинути і піти, але дочку шкода … без батька буде рости.

Порадьте як бути, як себе поводити? Розумію, що повинна знайти спільну мову з його дитиною, але не можу знайти підхід і терпіти приниження, через себе переступити теж не можу.