Іноді  йдеш з друзями родини на прогулянку, а вони такі: «А ДАВАЙТЕ До ПЕТРОВИХ зайдем!» Ну ви і заходите, попередньо зателефонувавши звичайно і переконавшись, що вам раді. Спостерігала три типи «гостинності.»

1 – Нас активно зазивали в гості, ми йти не планували, але ентузіазм запрошуючих переміг, ми взяли закусок, напоїв і пішли. Прийшли до порожнього столу, господиня сплескує руками і каже, що ми зараз спільно швиденько зметикуємо стіл і підсуває мені пакет з картоплею, чисти мовляв. І ось я в святковому вбранні, схилилася над відром в гостях. Я не проти допомогти, але не так, коли тебе ставлять перед фактом.

2 – Ти сідаєш за стіл, який  ломиться від закусок. Тут тобі і три гарячих і м’ясний рулет і фарширована риба. А господиня закочуючи очі починає розповідати, як вона втомилася і спала всього годину, а весь інший час-смажила, запікала, різала і змішувала. Господиня показує руки без манікюру і тре натруджену спину. І тобі вже якось ніяково стає їсти з таким трудом приготовані страви.

3 – Стіл ще багатший колишнього-стерлядка, ікра, червона риба, мармурове м’ясо та салат з крабів, а не з ароматизованого сурогату, який називають крабовими паличками. Це все з гідністю перераховує господиня, і майже на кожен інгредієнт озвучує ціну.

І стає соромно за свою принесену миску простого олів’є і рулети з лаваша. А господиня все продовжує говорити ціни, охати і голосити, як все дорого … Ось з такими людьми я намагаюся не зустрічатися за одним столом.