Цього літа я всю відпустку провела з мамою на дачі. До мене в гості приїхала подруга з двома дітьми, п’яти і семи років. Діти дуже не виховані, вели себе так, як ніби їм все дозволено, але подруга їм жодного разу не зробила зауваження, а тільки сміялася їх черговий витівці. Я спочатку терпіла все, потім зробила їй зауваження, але Настя тільки здивувалася, що я не в захваті від її дочки і сина. Сказала: «це ж діти, а як, по-твоєму, вони повинні себе вести? Сидіти цілими днями, чи що? Їм потрібна свобода » Мене це так вразило, що я не знайшла, що відповісти, ще й відчувала себе винуватою, як ніби це я у них на дачі, а не навпаки.

Але якби я була там одна, я б уже мовчала, але мені було незручно перед мамою, що я і їй зіпсувала відпустку. Діти бігали по грядках, ганяли кота, який цілими днями сидів у кущах, ховався. Мама стримувала себе з останніх сил, але все-таки не витримала, коли діти повністю вирвали на клумбі квіти і покидали їх, продовжуючи гратись далі, як ні в чому не бувало. Тоді мама не стала робити зауваження моїй подрузі, а просто вилаяла дітей (терпіння у неї лопнуло), пообіцявши, що в наступний раз покарає їх, як слід. Що цікаво, діти стали вести себе трохи тихіше і стали питати у моєї мами дозволу, якщо хотіли щось взяти.

Але тут образилася подруга, що так вчинили з її дітьми, зібралася їхати, сказавши на прощання, що була про нас кращої думки. А моїй мамі сказала: «за те, що ви не любите чужих дітей, у вас ніколи не буде своїх онуків». Хочу додати, що мені 30 років, я незаміжня, що дуже турбує мою маму, і тут такі побажання. Я ледве заспокоїла її, попросивши вибачення за те, що так все вийшло. Після того подруга не дзвонить, не спілкується, всім знайомим розповідає, які ми обидві «з дивацтвами». А я ще раз переконалася, що добро карається.