Люди розходяться, а шлюби розпадаються, і трапитися це може навіть через роки сімейного життя. Так було і у мене.Ми з дружиною познайомилися в університеті: амбітна староста, активна і допитлива дівчина, підкорила моє серце практично з першого погляду. І хоча наше спільне життя складно було назвати ідеальним, в моїй пам’яті все ж залишилося більше приємних спогадів.

Разом ми пройшли через багато, як і належить чоловікові з дружиною завжди підтримували один одного, прагнули до більшого, будували плани. Кілька разів робили спроби відкрити спільний бізнес, і хоча рентабельним виявився тільки останній наш проект, на зароблені ми побудували будинок і набули невелику дачу.

Незважаючи на все це, найбільшим нашим спільним досягненням стало народження двох дітей. Дві милі дівчинки були зовні дуже схожі на свою матір, але при цьому якось по-особливому прив’язані до мене. І чим старше вони ставали, тим більше я усвідомлював їх важливість в моєму житті.

Але коли моїй дружині виповнилося 35 років, в нашій родині все змінилося. У фітнес-центрі вона познайомилася з чоловіком, стала проводити багато часу поза домом, придумуючи безглузді відмовки. А я в свою чергу ніколи не був дурнем і практично відразу відчув наявність конкурента.

Моїй дружині не вистачало яскравих емоцій, адже за плечима було вже 15 років спільного життя. І хоча я чітко усвідомлював, що вона мені невірна, був упевнений – Свєта ніколи не переступить межу. Як виявилося, я помилився, і незабаром вона попросила про розлучення.

Розійшлися, як то кажуть по-тихому, вона нічого не вимагала, а я майже все віддав добровільно. Світлані я залишив будинок, а мені дістався наш невеликий бізнес і автомобіль. Я поїхав на знімну квартиру з невеликою сумкою. Частина мого доходу йшла на аліменти, які дружина чомусь вирішила призначити через суд. Доходів я не приховував, а що решти грошей на життя мені цілком вистачало.

Після розлучення нічого не змінилося, я як і раніше дуже любив своїх дітей і хотів проводити з ними багато часу. І коли перший час дружина не заперечувала, то зараз кожну зустріч мені доводиться по-справжньому вибивати. Для того, що б провести з дочками вечір, або чого ще гірше, забрати на вихідні, мені потрібно заплатити. Дивно звучить, чи не так? Крім щомісячних аліментів і регулярних подарунків, дружина в жорсткій формі вимагає додаткових коштів, а інакше відмовляє в спілкуванні з дітьми.

Вчора взагалі дійшло до абсурду. Я прийшов на зустріч з дітьми, але відмовився дати Світлані грошей, які вона просила. І тоді колишня дружина сказала, що нікуди дівчатка зі мною не підуть. На всі мої заперечення вона була категорична. І я пішов ні з чим.

Мені завжди здавалося, що я був не поганим батьком і робив і так не мало.

А якби мій дохід не дозволяв і цього, мої діти б в принципі не бачили батька?
Думаючи про майбутнє, розумію, що можливо у мене з’явиться інша сім’я, яку так само потрібно буде забезпечувати. Чи зможу я тоді дозволити собі побачення з моїми дівчатками?

Звичайно ж, я не відмовляюся від своїх батьківських обов’язків, але забезпечувати капризи своєї колишньої дружини також не маю наміру. Адже на дітей я плачу непогані аліменти, а оплачувати її потреби вже давно не зобов’язаний.

Як впоратися з колишньою дружиною і змусити не перешкоджати моєму спілкуванню з дітьми?