Все робив для дружини і дитини, а зараз мене просто викинули, як використаний мотлох
Мені тридцять сім років і я прожив в шлюбі дванадцять років. У нас з дружиною є син, йому десять років. Я вісім років їжджу на заробітки за кордон і вдома проводжу дуже мало часу. Природно, за стільки часу моїх поїздок ми з дружиною стали майже чужими людьми. І рік тому моя дружина подала на розлучення. Я намагався її відрадити, просив подумати. Я ж для неї з сином все життя старався. За весь цей час ми поміняли однокімнатну квартиру на трикімнатну, зробили там ремонт, купили машину і дачу. Ну, хіба я даремно старався? Моя дружина, виявляється, за цей час завела собі коханця і вже рік мене обманювала. Загалом, коли я все дізнався, без роздумів погодився на розлучення. Але не тут-то було. Не знаю, хто мою дружину напоумив, але вона найняла хорошого адвоката і відсудила у мене майже все майно.
Через мої постійні поїздки, оформляти покупки мені було ніколи. Тому практично все дружина оформила на себе, тільки дача була на мені. Навіть всі грошові заощадження лежали в банку, але оформлені на ім’я дружини. Я коли розлучався, взагалі не думав про поділ майна, я просто забув про це геть. Тому і ніяких адвокатів не наймав, не думав, що так справа повернеться.
Мені один знайомий сказав, що можна подати заяву на перегляд справи. Але я вже не впевнений, що у мене щось вийде. За рішенням суду мені відійшла тільки дача, і то це не дача, а халупа в селі. І жити там точно не можливо, особливо взимку. А у дружини залишилася трикімнатна квартира, машина і всі заощадження. Я просто розчавлений. Я не очікував такого удару і зради.
Тепер моя колишня дружина буде жити з чужим мужиком в моїй квартирі, спати на моєму ліжку. Користуватиметься всіма, на що я заробляв довгі роки наполегливої праці. Ну, якби це синові потрібно було зараз, я б погодився. А так вона забрала у мене все, для чужого мужика, який навіть пальцем не поворухнув заради неї. Це так прикро і боляче. Але я не можу собі дозволити опуститися або змиритися. Я повинен почати життя з нуля. Правда, не знаю, як це зробити: як тільки згадаю про зраду колись близької людини, відразу руки опускаються. Сам себе вмовляю, що бувають і ситуації гірше. Руки і ноги цілі і слава Богу. Дійсно, мені що – багато одному потрібно? Буду їздити далі на заробітки, а в проміжку буду жити на дачі. Через два роки куплю собі непогану квартиру. А там може і по-іншому життя налагодиться.
Після такого удару про відносини я навіть і думати не можу, але життя саме покаже, як повинно бути. Головне пам’ятати, що у мене ще син є. Він, звичайно, поки дитина і не все розуміє. Ну, я думаю, через пару трійку років він сам визначиться хто правий, а хто ні. І я сподіваюся, що він все зрозуміє і зробить правильний вибір. А поки буду чекати, коли він подорослішає.
Ось чому жінки не цінують того, що ми для них робимо? Замість подяки – ніж в спину. Замість чесності – обман на кожному кроці …