Як можна так не любити дітей ?! Дружина витрачає аліменти на себе

У нас з моєю дружиною двоє дітей. Після пологів старшого сина все було добре, ми були дуже раді первістку. Через три роки народилася дочка. Після других пологів дружина стала схожа на істеричку.Постійні капризи, постійні зриви. Якщо я прийшов на десять хвилин пізніше, ніж сказав, вона влаштовувала скандал. Забув купити щось в магазині, знову скандал.

Одного разу, коли ми всі вечеряли за столом, я сказав, що підлива злегка несолона. Без докору, просто сказав, щоб заодно попросити передати сіль. Так ця ненормальна встала, відкрила вікно і викинула всю їжу з тарілок! Навіть дітей залишила без вечері, які взагалі мовчки їли.

Тому я вирішив з нею розлучитися. Благо, з цим проблем не виникло, крім однієї. За рішенням суду дітей, звичайно, залишили з матір’ю. А мені призначили аліменти. Але я не проти виплачувати їх. Я добре заробляю. Та й дітей дуже люблю, хочу, щоб у них було все найкраще. Забрав би їх собі на виховання, але закон у нас в країні на боці матерів, часом навіть таких божевільних, як моя дружина.

Гроші я виплачую дітям справно, без затримок. Тільки плачу я їх не дітям, а дружині. Вирішив на вихідних я з дітьми побачитися, в парк сходити заодно. Заходжу до них додому, а там жах! У будинку бардак, на столі тарілки з засохлою їжею, речі розкидані. Дружина лежить, телевізор дивиться, діти окремо граються. Ну гаразд, думаю. Став дітей сам збирати. І тут виявив, що у дітей весь одяг старий, місцями навіть дірки є. Щось з цього одягу я їм купував ще, коли ми одружені були. Все мале вже, насилу налазить.

Сяк-так одяглися, пішли в парк. По дорозі запитую у дітей, як вони там з мамою живуть, чи все у них добре. Старший син поскаржився, що в садку його лають через те, що мама гроші не здає. Мене тут така злість взяла! Колишня дружина мені ж як не подзвонить, так скаржиться кожен раз, що садок дорогим став, тільки і вистачає, що його оплатити.

Вирішив я далі у дітей з’ясувати, що там взагалі відбувається. Запитав, чи купує вона їм взагалі що-небудь. Виявляється, нічого вона їм не купує, тільки їжу і зовсім небагато одягу, найнеобхіднішого. Ніяких іграшок, ніяких розваг і солодощів. Але це ще не найстрашніше, що я почув. Моя колишня, як з’ясувалося, дітям говорить, що це тато гроші не дає, тому що не любить їх. І нібито тому вона нічого не може їм купити.

Ось що за нахаба? На себе улюблену всі гроші спускає! Бачив я її гардероб: і шуба нова, і десять пар взуття, і косметикою весь стіл завалений. На манікюр щотижня ходить, в солярій обов’язково, вії клеїть в салоні. А на дітей у неї грошей немає.

Як можна цей кошмар припинити? Може можна у неї в судовому порядку дітей відібрати?