Моя дочка розлучається з чоловіком. Але головна біда не в цьому. Найголовніше, що її чоловік хоче відсудити частину квартири, яку ми з чоловіком їм купили. Сам ні копійки не вклав, ні в квартиру, ні в її вміст, а тепер хоче отримати те, на що він зовсім не заслуговує.

Моя дочка з зятем прожили в шлюбі вісім років. Три роки тому у мене народилася внучка. Дочка вже рік як працює. Ми її виховували самодостатньою людиною, тому вона з юного віку знає: ніщо не дістається даром, все потрібно заробити. Ну, припустимо, ми розуміли, що на квартиру заробити складно. Тим більше це наша рідна і улюблена дочка, і ми вважали своїм обов’язком їй допомогти. Мене спочатку дратувало, що ні її наречений, ні його родичі особливо не переймаються з цього приводу. Дочка працювала щосили, брала підробітку. А він «працював» на будівництві. Взимку завжди сидів удома, при цьому за літо не особливо багато заробляв грошей.

Я давно зрозуміла, що людина не любить себе напружувати. Звик жити на всьому готовому. А моя Аліночка, намагалася купити в будинок меблі, техніку, посуд – все для комфорту. Так уже склалося, що ми всs цінуємо комфорт. При цьому і вдома дочка все встигала: завжди прибрано, білизна випрасувана, їжа наготована, з дитиною погуляє. Я вважаю, що вона хороша мати і дружина. Загалом, поки моя дочка працювала, її чоловік знайшов собі коханку і вирішив піти з сім’ї. Ну і нехай йде, я давно вважаю, що він їй не пара. І заробити не може, і ніяких уявлень про сімейні цінності не має. І в його родині всі такі же.

Зять подав на розлучення і одночасно заяву на розділ майна. Квартиру ми їм купили вже після весілля, тому це вважається спільно нажитим майном. Моєму обуренню просто немає меж. І нахабства вистачає. Вже не знаю, хто його на це напоумив, чи то нова пасія, то батьки. Навіть про майбутнє власної дитини не думає.

Вчора я подзвонила своєму зятю і висловила все, що про нього думаю. А він з такою усмішкою сказав мені, що скоро зустрінемося в суді, що мені стало не по собі. Як моя Аліна взагалі могла вийти заміж за цього негідника ?!

Навіть не знаю, як вчинити в цій ситуації. Я ж розумію, що навіть аліментів ми не дочекаємося, адже він ніколи офіційно не працював. Найголовніше, що в цій ситуації моя дочка взагалі не робить ніяких дій. Я навіть не можу зрозуміти, що вона думає з цього приводу. Я розумію, що моя дівчинка розгублена і пригнічена: новина про розлучення застала її зненацька. Але вже місяць пройшов, як мій зять оголосив про своє рішення. Не можна ж опускати руки, тим більше, коли у тебе росте донька. Вже кому цього не знати, як мені. Раз вже у неї тато недбайливий, який хоче відібрати у дочки житло, так нехай хоч матір бореться за її майбутнє. Чоловіка нового завжди можна знайти, а діти – це сенс нашого життя. Тому я вважаю, що в цьому випадку повинна бути чітка позиція. Як же мені допомогти дочці?

І що не віддати чужій людині те, на що я заробляла власною працею?