Сьогодні в магазині «Крихітка» купую іграшку сестрі.Там товари для різних вікових груп, в тому числі для новонароджених. У касу довга черга.

У хвіст прилаштовується молода пара, на руках батька немовля, яке несамовито волає на одній ноті, причому робить це явно давно, тому що личко у немовляти яскраво-червонийе, а пика у татуся зелена.

Касирка не витримує і запрошує страждальців до каси без черги. Вони проштовхуються і мужик, абсолютно спокійно, кладе на прилавок дитину. Продавщиця, так само спокійно, сує кудись всередину немовляти руку, щось там шукає і знімає штрих код.

Переді мною стояла матуся з дівчинкою, років десяти. Мабуть у дівчинки було своє уявлення про процес появи дітей, тому що очі її … треба було бачити …

Дзвінко, з явним жахом, вона запитала на весь магазин:

– «Мама, вони що, купили дитину?»

Черга полягла. Не сміявся тільки зелений батько, мабуть психіка його підірвана остаточно …

Від загального реготу дівчинка зніяковіла і уткнулась матері носом кудись в пахву. Звідти і прозвучало тихо:

– «Навіщо тільки такого крикливого взяли …»