Мамо! А чому я на тата не схожий?

– Мама, а чому я на тата не схожий? – 5-річний Женька хитро подивився на маму. – Може, я не його син?

За столом стало тихо. Тато, відсунувши тарілку з супом, втупився на сина, потім повільно перевів погляд на дружину. Та, чомусь, почервоніла і, дивлячись на сина, сталевим голосом запитала:

– Хто тобі це сказав?

– Вже, сказали … – голос Женьки став ще хитріше. – Що я на тата не схожий …

– Припини говорити дурниці … – Батько намагався тримати себе в руках. – Подивися уважно, носи у нас з тобою схожі?

– Схожі, – кивнув син.

– А очі?

– І очі схожі, – знову кивнув син.

– Приб’ю… – раптом тихо сказала дружина, дивлячись в порожнечу.

– Кого? – Чоловік навіть спробував посміхнутися.

– Ще не знаю … – Дружина грізно подивилася на сина і запитала: – І все-таки, хто тобі це сказав? Ну? Говори!

– Не кричи на дитину! – Тато тремтячою рукою погладив сина по голові. – Він не винен. Якщо хто і винен, то … сама розумієш, хто …

– Що ?! – спалахнула мама. – Ти думаєш, про що говориш? Ти, що, мене в чомусь підозрюєш?

– Якщо ти не винна, що ти так нервуєш?

– Я не нервую! Але коли про мене говорять гидоти …

– Про тебе ще ніхто нічого не говорив!

– А ці твої натяки? А плітки, які наш син збирає і приносить в будинок! Якщо ти мене підозрюєш, значить, ти мене не любиш! А якщо ти мене не любиш …

– Може, це ти мене не любиш ?!

– Мамо, тату, ви чого сваритесь? – здивовано запитав син. – Все ж просто.

Батьки миттєво замовкли і дивились на сина. На кухні знову повисла пауза.

– Що просто? – нарешті, запитала мама.

– Просто. – Син знизав плечима. – Для того, щоб я став схожий на тата, мені треба молоток і пилку.

– Чого ?!

– Ну, я сьогодні в групі стілець зламав. Знову. Тамара Іванівна каже: І чому ж ти, Женя, на свого тата не схожий? Може ти не його син? Він тут нам в садочку все лагодить, а ти все ламаєш. Тату, ти мені пилку з молотком даси? Стілець то земонтувати треба…

Мама раптом почала плакати, а тато реготати. Син дивився на батьків і не розумів, що це з ними сталося? ..