Хочу розповісти про дорожні неприємності, тільки не про грубих таксистів і хамів в маршрутках, а про поїзди. Десь прочитала, що люди готові доплачувати за вагони без дітей і я теж згодна. В межах розумного, але безумовно готова.

Ось уявіть. Я їду з півночі на південь, з вахти додому, три дні. Купе є купе, і, не дивлячись на те, що начебто і окремий простір, а все одно все поруч. І якщо я беру купе, щоб не бачити брудні шкарпетки у людейі не слухати п’янийі розмови (а вони неминучі в вагонах, які везуть перевахтовку, і не кажіть мені, що в поїздах не можна пити). П’ють і в фірмових поїздах, посміхаються і п’ють. Люди їдуть з вахти додому, вони просто не можуть без горілки.

Правда, не тільки я одна така розумна і хочу спокою. Батьки з дітьми теж не хочуть слухати розмови і бачити брудні шкарпетки. Так ось і опиняємося в купейному вагоні – я і купа дітей. А так хочеться відпочинку. Чомусь вважається, що раз я жінка,  значить, зрозумію і не буду злитися, коли дитина захоче спочатку по-маленькому, потім поїсти, потім помалювати, потім пострибати на ліжку, потім відкрити-закрити двері вже всоте, щоб подивитися , як вони засуваються, потім знову поїсти, потім покапризувати, коли пройшла тітонька з іграшками, а мама нічого не купила.

Ні! Я хочу просто полежати спокійно і почитати книгу. Подивитися фільм (в навушниках, зауважу). Так просто полежати без того, щоб вуха піддавалися впливу дитячих криків. Але матусі цього не розуміють. Я ж жінка. Значить, посміхаємося і махаємо. Біганина по вагону з ранку до ночі – окрема пісня. Дітей не втримаєш три дні під замком, я розумію, але чому вони не можуть збиратися в одному купе і кричати всі разом в той час, поки інші люди сплять? «Ну це ж діти». Окей, але в більшості випадків це діти, які вже розуміють людську мову. Хіба не можна їх приструнити? В результаті я плачу не за те, щоб не бачити брудні шкарпетки, а за те, щоб слухати нескінченний тупіт ніг, вереск і плач.

Я дійсно готова доплачувати за вагон без дітей. Це не дискримінація, що не дітоненависть. Я просто хочу, щоб мій особистий простір не порушували. Хочу подорожувати і насолоджуватися, наскільки це можливо, поїздкою по нашій неосяжній країні. Але все це може запросто зіпсувати натовп волаючих дітей. І тоді це вже не поїздка, а три дні стримуваного роздратування. А чому я повинна платити за те, щоб мене дратували?