Як добре бути молодою і вільною. Пам’ятаю цей час, немов було воно вчора, а не п’ятнадцять років тому.В той момент я вчилася в інституті, за мною доглядав одногрупник. Не скажу, що була закохана в нього. Мені лестила його увага. Згодом дружні стосунки переросли у закоханість з мого боку. Ось тоді-то все і почалося.

Я пішла на практику, в автотранспортне підприємство. Зрозуміло, що чоловіків там було багато – всі водії. Якось один з них зачастив до мене з моєю наставницею диспетчером. То тістечко, то морозиво. Він робив мені компліменти і захоплено дивився на мене. До слова мені тоді було лише 18 років, а йому 38. Його дочка була всього на рік молодша за мене …

Ні про які відносини і мови не могло бути. Він годився мені в батьки, одружений, а у мене був хлопець. Але як так могло статися, я не зрозумію. Одного разу я лише просто обернулася і посміхнулася йому. Він прийняв це як сигнал до дії. Його залицяння стали наполегливими. Він задовольняв будь-які мої капризи, робив все, що я скажу. Я відчувала себе принцесою. Мені просто подобалася ця гра, поки все не зайшло далі, ніж звичайно.

Вечорами ми стали зустрічатися. Хлопцеві я говорила, що вчуся, а сама в той час проводила час з моїм чоловіком. Вони були такі різні. Мій хлопець – ніжний і боязкий, мій чоловік – наполегливий і пристрасний. Я мліла в обіймах кожного з них і за це ненавиділа себе. Потім мій хлопець дізнався про дорослого залицяльника. Але вчинив дуже зважено: він просто чекав, поки я визначуся. А я тонула … У власних почуттях, брехні і зраді. Розумом розуміючи, що немає майбутнього з «моїм чоловіком», я не могла поставити крапку. Тоді я вирішила поговорити з найріднішою для мене людиною – моєю мамою. Але вона наговорила мені купу гидот, що як я можу, він одружений і старше мене на скільки. В тому то і проблема. Дорослий чоловік знав, як закрутити голову малолітці на зразок мене. Він говорив, що хоче, щоб я народила йому дитину, що не буду ні в чому мати потребу. Грав на найтонших струнах моєї душі. Він обпалював мене своєю пристрастю, але як би довго тривала вона, ніхто не знає.

І тоді я вирішила втекти. Від обох, щоб подумати. Я сказала хлопцю і моєму чоловікові, що поїду до мами в інше місто. Попрощавшись з ними, я дала зрозуміти, що їду робити вибір. Вдома я відключила телефон і дві доби не включала його. На прощання мій залицяльник сказав, що він відчуває, що ми більше не побачимося.

Від думок у мене просто вибухала голова, але далеко від їх обох я зрозуміла, що можу дихати і думати. За 250 кілометрів від них стало очевидно, що майбутнє у мене може бути тільки з одним з них – моїм хлопцем. Включивши телефон, я попрощалася зі своїм спокусником. Повернувшись до міста, я зателефонувала своєму хлопцеві.

Минуло п’ятнадцять років з тих пір. Я вже давно щасливо одружена з моїм хлопцем. У нас троє чудових діточок. Я дякую небесам, що мені вистачило сили волі і розуму, щоб не зіпсувати собі життя. Що той же важкий вибір у своєму житті вважаю найправильнішим. Досі соромно за свою поведінку, але так легко все списати на вік і помилки молодості. Може комусь допоможе моя історія і він не зробить непоправних помилок.