Може якось зробити, щоб його дочка сама від нас до бабусі з’їхала? Думала зможу прийняти дочку чоловіка від колишньої, але ні

Я одружена з чоловіком, у якого є дочка від колишньої дружини. Мати кинула її з ним, і поїхала за кордон до свого коханця. Ця жінка вже народила двох дітей від нового чоловіка і про старшу дочку майже не згадує.Тільки телефонує до неї 1-2 рази на місяць, і пару раз на рік надсилає недорогі подарунки. Хоча дівчинка дуже сумує за мамою, та ніколи не відвідує її і не кличе до себе.

Коли ми з чоловіком тільки-тільки починали зустрічатися, то його дочка від колишньої дружини в основному жила з бабусею. Потім свекрусі стало важко з нею справлятися і вона відправила дівчинку до нас. До заміжжя я вважала, що зможу взяти чужу дитину, адже вона – плоть і кров мого коханого чоловіка. Всіляко намагалася знайти до неї підхід і подружитися, але коли вона почала постійно жити з нами – я зрозуміла, що це не можливо …

Чужа дитина – це завжди чужа дитина. Вона не слухається мене, і часто не реагує на мої прохання. Поводиться так, ніби в нашому домі господиня вона, а не я, намагається командувати і трохи що – біжить скаржитися своєму батькові, тітці або бабусі … Ті потім виносять мені мозок і читають лекції на тему того, що я нібито повинна бути терпимою і проводити з нею більше часу.Їхній головний аргумент, чому я повинна з нею сюсюкатися: «У тебе ж теж коли-небудь буде дитина, так що вчися бути матір’ю». Дівчинку ж вони майже ніколи і ні за що не сварять, закривають очі на її пустощі і грубість. Вона через це зростає шкодливою, примхливою і розпещеною дитиною.

Чоловік, слава богу, не звинувачує мене ні в чому і не засуджує за те, що я не можу знайти спільної мови з його донькою, але просить бути мудрішою і лояльнішою. Він працює по 6 днів на тиждень і приходить з роботи пізно ввечері, тому з його дитиною доводиться весь час сидіти мені. Хоч дівчинці вже 12 років, її бабуся все одно забороняє залишати вдома одну надовго. При цьому сама сидіти з нею не хоче – якщо навіть погодиться, то не довше ніж 2-3 години і обов’язково замучить мене і чоловіка питаннями: а чому це я з його донькою не няньчусь, не займаюся, і кудись збираюся йти? Те, що у мене крім її внучки є особисті інтереси, справи і підробіток – їх не хвилює. Бабуся дівчинки вважає, що раз я вийшла заміж за її батька, то і виховання повинна взяти повністю на себе …

Можливо, якби я не відчувала постійний тиск з боку родичів чоловіка, то у нас з його дочкою відносини склалися б інакше, але зараз я вже 100 разів пошкодувала про те, що погодилася жити в одному будинку з нею. Мене дратує її неохайність, лінь і невихованість. Я зрозуміла, що ніколи не зможу прийняти її як свою дитину. Раніше я б просто пішла від чоловіка, якщо б знала, що так вийде, але зараз я вже вагітна і не хочу бути матір’ю-одиначкою. Навіть не знаю, як вчинити … Може зробити так, щоб ця дівчинка сама захотіла з’їхати від нас назад до своєї бабусі?