Немає нічого гіршого, ніж ділити півбудинку з сім’єю зовиці: начебто і роздільно живемо, але і з’їхати не варіант…

Батьки мого чоловіка залишили своїм дітям шикарний спадок: будинок з двома виходами. Спеціально будували так, щоб після того, як вони помруть, все залишилося в двох рівних частках: для сина і для дочки. Будинок як в дзеркальному відображенні: два ганки по обидва боки і однакову кількість соток ділянки. Я познайомилася зі своїм чоловіком, коли його батько ще був живий, він все і облаштовував, хоча ми поки знімали з чоловіком квартиру до тих пір, поки не помер батько і ми не вступили в спадщину, а сестра зі своєю сім’єю вже давно жили на своїй половині.

До речі, про зовицю: вона старше мого чоловіка на 9 років, великий розрив у віці, і коли їх мами не стало (чоловікові було 14 років), сестра взяла всі турботи про брата, свекор багато працював. Сестра вчила з ним уроки, виховувала, годувала і звикла ним командувати. Чоловік дуже поважає і навіть боїться свою сестру. Після того як не стало свекра, ми, звичайно ж, переїхали на свою успадковану половину будинку. Тепер я вже думаю, що простіше було знімати свою квартиру – жити з зовицею нестерпно, навіть через стінку, адже вона себе вважає главою всього будинку! А чоловік навіть слова сказати не сміє проти неї!

Тільки вона вирішує: яким кольором потрібно фарбувати обидві половинки фасаду будинку, що садити в присадибній ділянці. Я хотіла поставити собі тепличку, а зовиця заборонила мені це робити: «Огірки з помідорами ти і на ринку купиш, ділянкам потрібен тільки ландшафтний дизайн!». Вона сама розрахувала – як це повинно все виглядати, і навіть фахівця викликала, зробили план, замовили бригаду, щоб ті висаджували декоративні дерева, кущі та квіти! Гаразд би, вона сама за це платила, якщо лізе до нас, але ні – за її ідеї на нашій половині мали ми заплатити, чоловік навіть кредит узяв!

У нас є діти: її дочці 12 років, нашому малятку 5 років. Так ось, її дочка може бігати де завгодно, і до нас без стуку заходити. Але зате наша дочка не повинна лізти на їх половину, тому що топче там квіти і доріжки їм, та й у нас вона повинна обережно біля будинку ходити і нічого не топтати, бо це загальний дизайн – нехай сусіди заздрять. Якісь наші ідеї не вітаються, тому що це не вона придумала, а тому апріорі наші ідеї повинні бути поганими, вона навіть чути нічого не хоче. Єдине що – мій чоловік їй не дозволив втручатися в нашу обстановку всередині будинку, хоч за це йому спасибі, набрався сміливості протистояти сестрі, а то і туди б вона свого носа сунула.

Між нашими ділянками є альтанка, сестра її називає будинком засідань, вона вирішила там влаштовувати сімейні ради, і, звичайно ж, голова – це вона! Мене це дратує – ми там не радимося, а вислуховуємо її вказівки, що вона цього разу зажадає: кому і чим займатися на ділянках, і найважчу і брудну роботу вона завжди звалює на нас! Ми в неї як раби, і машина у нас повинна возити все найбрудніше – наприклад, мішки з добривами. Свій салон, вона і порошиною НЕ забруднить!Бувають у нас і добрі часи в цій альтанці: наприклад, спільні свята. Якщо вона трохи вип’є, то відразу добрішає, вибачається за минуле, обіцяє вирішувати все миром. Але на наступний день її як підміняють – знову вона та сама зла командирша.

Багато мені радять примітивні речі: продайте половину будинку, знімайте квартиру. Але зйомне житло – це теж не вихід при своїй оселі, а чоловік навіть чути не хоче про продаж і сестрі перечити не буде. Тим більше містечко у нас шикарне, хороший садок і школа, все в кроковій доступності. Я вже звикла тут до своєї роботи, а чоловікові до міста 30 хвилин їзди на машині, щоб на свою роботу дістатися. Начебто все влаштовує, якби не цей щур. Чоловік у неї хороший, тихий підкаблучник, а ось дочка – копія мама, теж починає дратувати. Не хотілося б їхати з цього будинку, але жити так все життя теж не вихід. Що робити?