Чесно скажу, що ніколи не розуміла сенсу офіційного партнерства між людьми і укладення шлюбу. Якщо ви так хочете здаватися собі парою «офіційно», то будь ласка, але хіба недостатньо просто жити разом? Однак такі думки відвідували мене тільки до 30 років. Після цього я почала розуміти, що довіра між партнерами має бути юридично оформленою. Так я могла би мати надію хоча б на щось при розлученні і наявності спільних покупок.

Я розумію, що раніше схема «зустрілися і розбіглись» була дуже зручною, тому що ми не жили разом і не витрачали все накопичення на загальний побут. Ми купували те, що був потрібно нам. Зараз же мені потрібні від мого партнера гарантії того, що завтра він просто не пропаде. Так я хоча б зможу забезпечити майбутнє своєї дитини, яка потрапила у важку ситуацію або йому просто потрібно в лікарню.

І як тут обійтися без шлюбу? Мої подруги досі живуть в якихось дивних мріях, думаючи що куплене без шлюбу ось так просто збережеться в їх власності.

Невже я дійсно дружу з тими людьми, які не здатні дивитися в майбутнє на кілька кроків? Моя мати повністю підтримує мене в моїй думці, тому що сама в молодості помилково кілька разів потрапляла на цей прийом безшлюбності, як і мій батько. Навіть не знаю чи це випадковість, що вони знайшли один одного і перед створенням сім’ї уклали не тільки шлюб, а й договір. У ньому вони відразу розписали як все майно буде розподілятися. Саме коли я чую такі історії переді мною виникає образ справжніх дорослих людей, а не інфантильних дітей, що ігнорують шлюб під приводом прогресивності, а потім плодять або злидні, або матерів-одиначок.

Забавно, що серед чоловіків відсоток вважають точно так же вкрай малий. Мабуть, в наш час чоловіки бояться брати на себе відповідальність і вона їм зовсім не потрібна, тому що думають тільки про одне. З одного боку це дозволяє відразу відсіяти непотрібних людей в твоєму оточенні, а з іншого навіває тугу. Адже куди не подивитеся, то всі не хочуть ні шлюбу, ні сім’ї. А якщо і хочуть спільного життя з дівчиною, то не готові брати відповідальність за життя. По-моєму, це дуже нерозумно і інфантильно.

Загалом, не знаю як складеться моє життя далі, але йти на компроміси я просто не збираюся. Адже це не якісь жарти, а важливий етап в житті кожної людини як мені здається.