Не повірите, але і я в своїй історії буду нити: «Як же я не переношу свою свекруху!». Не нове, правда? Але це так і є, прям дістала! З першого дня знайомства у чоловіка вдома я зрозуміла: ми з нею не зійдемося, вона така виснажлива, її багато-багато.Дивилася я на свекра і думала: як же він зживається з цієї мегерою? Починається все з буркотливого «бу-бу-бу», закінчується «гав-гав-гав», причому їй ніхто не перечить! Вигадає проблему на рівному місці і сама на себе злиться, а всі навколо винні.

Свекра вже не стало, причому різко: серцевий напад. На поминках всі перешіптувалися, що це свекруха його довела, ось у нього серце і не витримало. Гаразд би це була думка однієї людини, так всі про це шепотілися, і я про це знала: не може людина жити постійно в скандалах і чути, що він «козел, який все життя дружині зіпсував!». А як він їй життя псував? Працював на заводі, копирсався з залізяччям в гаражі, зрідка випивав з мужиками на вихідних (явно знімав стрес від цієї клуші), і був пристойною, тихою людиною, книг багато перечитав. Всі гроші – в будинок, двохсотгивнева заначка в кишені з усієї получки – ось і весь його гріх був.

І ось, залишилася свекровушка одна, пити кров нема з кого: навіть сусідки не хочуть з нею зв’язуватися, вона з мухи слона зробить і потім ворогів наживає. Ось і подруг тому у неї теж немає, була одна, така ж ключка, так і з нею вона пересварилася. Молодший брат чоловіка вчасно звалив зі своєю сім’єю, переїхав до міста своєї дружини, залишив нам вирішувати всі проблеми з його мамою, тому що точно знав – зараз вона насяде на тих, хто плечі підставить, а це значить на нас. В загальному так воно і вийшло: погорювала свекруха тиждень і стала навідуватися до нас додому, за 7 зупинок від нас. Тільки з кожним новим її приходом я заводжуся все більше!

Спочатку її візити можна було ще виправдати: пошкодуйте її, нещасну. Я включала чайник, ставила на стіл, що є до чаю. Починалося: «А що, нормально погодувати не можеш? Що у тебе там в каструлі? А, зміїний супчик? Фу, такий не буду, гидота! І цим ти дітей годуєш? І сина мого? Ох, невесело у вас! Що це за баранки такі сухі? Позавчорашні? Свіжі не судилося купити? Я ж попередила, що їду! ». Включає телевізор, дивиться новини, все коментує, лається, я погоджуюся, аби в суперечку не вступати. Але вона сама все собі щось накрутить в голові і висловлює мені мало не в крикливій формі, що це наше покоління всю країну профукало (тільки матом).

Я зараз тимчасово безробітна – після пандемії штат нашого підприємства тимчасово скоротився, сказали, що після Нового Року всі повернуться на свої місця, просто треба потерпіти тимчасові труднощі. Для свекрухи це як червона ганчірка для бика, вимагає йти хоч прибиральницею. Навіщо? Чоловік добре заробляє, звичайно, ми підтягли пояси, але ще місяці три і ослабимо – я повернуся на роботу. Але свекруху це доводить до сказу: її син гнеться, а я сиджу тут, несмачні супи варю. Але у нас є в морозилці і м’ясо і риба, просто я все економно розподіляю, у нас ніхто не голодує, я не збираюся заради неї бенкет будинку влаштовувати. Не подобається суп – не їж!

Увечері приходить син з другої зміни, забираю доньку з садочка, і починається: внучка худа і закінчення слів ковтає, онук неакуратний, в рюкзаку все абияк валяється. Ні, щоб з ними погратись, так вона в них недоліки шукає, а якщо їй слово поперек – починає кричати, що старших треба поважати і нічого якийсь там малявці хамити і вчити її. Хоча їй ніхто не хамить а навпаки – всі тільки виправдовуються, опускаючи очі. Коли приходить чоловік, то він шукає будь-яку причину, щоб з нею не спілкуватися, завалюється спати до того моменту, як його мама піде. А та відразу на мене сичить: «Ось бачиш, як ти заганяла мого сина? Ніг під собою не чує! ». І біжить на останній автобус, демонстративно грюкнувши дверима.

І найжахливіше, що її візити можуть бути в будь-який момент! Ось так ось, дзвонить: «Я їду!». То вона буряк дешевше знайшла, нам купила і везе, то в секонд-хенді побачила «чарівне платтячко на внучку, не втрималася і купила», то просто мимо проходила! Якщо я не придумаю за 5 секунд відмазку, то свекруха вже на порозі стоїть і з коридору починає своє невдоволення: «Фу, як у вас звірами смердить (будинку один хом’як, але він навіть не пахне)! А що це за мотлох на столі? Ти ж вдома сидиш, ніколи було прибрати? ». І почалося – цілий день нею заповнений, її так багато, кошмар! Послати її під три чорти – виховання не дозволяє, але я її вже фізично не переношу.

Так, мені багато хто говорить: гони від себе цю стару, вона з вас енергію п’є, але що я можу зробити, якщо це мама чоловіка? Я його поважаю і люблю, і її ніби як терпіти повинна! Намічати особливі дні візиту теж не виходить – вона пре як танк і ставить перед фактом за 5-10 хвилин до приходу. Я не уявляю, як справляються інші невістки з такими свекрухами, але відчуваю, скоро не витримаю. Тільки ось скандалу не хочеться, не знаю, як бути! Навіть чоловік мене шкодує, а сам свою маму приструнити не може! Прикро!