Люблю читати різного роду історії і завжди переживаю за головних героїнь. Але потім подумала, що теж можу поділитися своїм життям з читачами. Тим більше що в житті моєму було багато чого хорошого і не дуже, але ніколи не думала, що в 60 з невеликим хвостиком буду відчувати себе щасливіше, ніж в 20.

Вперше вийшла заміж я в двадцять років. Молода дівчина, яка закохалася по вуха в першого хлопця на селі. Але недовго я раділа. Мій чоловік почав випивати і зраджувати мені з іншими дівчатами. Я народила дочку, але терпіти була не в силах і з річною дитиною на руках пішла від нього. Незабаром в моєму житті з’явився новий чоловік, який покликав мене заміж і усиновив мою дівчинку. Ми прожили разом десять років. За цей час я народила йому сина. Але з часом і цей мій чоловік пристрастився до спиртних напоїв. У нас почалися постійні сварки. І тоді в моєму житті з’явився мій колишній перший чоловік. Він стояв на колінах і молився про прощення, говорив, що досі любить мене і сумує за дочкою. Його не бентежив той факт, що я мала ще й сина. Тоді я розлучилася і зійшлася з батьком моєї дочки. Але як говоритися двічі в одну річку не ввійти.

Хоч мій співмешканець і був закодований, надовго його не вистачило. Виявляється, алкоголізм так просто не перемогти. Ми знову розписалися. Але наше життя було схоже на кошмар. На цей раз він мені не зраджував, але добряче випивав і навіть піднімав на мене руку. Подорослішалі діти ніяк зрозуміти не могли, чому я це терплю. А я просто боялася самотності і не важливо, скільки мені років, я не хотіла бути одна. Діти виросли і поїхали вчитися, а я залишилася з ним один на один. Скандали в нашій сім’ї стали буденною справою, рукоприкладство теж. Одного разу я не витримала і просто викликала міліцію. Тоді я виставила його з своєї квартири і подала на розлучення.

Мені було 50, я розлучена, за плечима три невдалі шлюби, двоє дітей і четверо онуків. А так хотілося любити і бути коханою. Але дозволити собі знову потрапити в цей капкан я не могла. Десять років я була одна: робота – дім. Дзвінки дітям і спілкування з онуками. Я з жінки перетворилася на бабусю. Але під час поїздки в маршрутці я розговорилася з водієм. Він зробив мені комплімент, а я збентежилася як школярка. Відвикла я від подібної уваги, але мені було дуже приємно. Чоловік взяв мій номер телефону, і в цей же вечір подзвонив. Ми просто годинами розмовляли з ним по телефону, а потім він запросив мене на побачення.

Мені соромно зізнатися, як я боялася. Недовіра до чоловіків заважала мені радіти і насолоджуватися життям, але я зробила зусилля і не шкодую про це.

Коли мені виповнилося 60 років, в моєму паспорті з’явився четвертий штамп про шлюб і сподіваюся останній. Ми живемо в мирі та злагоді. Мій обранець пилинки з мене здуває. Ніколи не думала, що буду така щаслива. У мене почалася друга молодість: ми ходимо в кафе і кінотеатр.

Для чого я це пишу? Зовсім не щоб похвалитися. Просто хотіла показати на своєму прикладі, що любити і бути коханою ніколи не пізно. Що не варто ставити на собі хрест, навіть якщо вам вже шістдесят. Щастя знайде вас в будь-якому віці …