Реальна історія, від якої стає страшно за наших дітей …

Сьогодні стала свідком і частково учасником жахливої ​​ситуації і навіть не жахливої, а дуже і дуже страшної. Заїхала вранці в кав’ярню, кави попити, поснідати не встигла, сіла, зробила замовлення, сиджу, чекаю. Поруч за столиком сидить чоловік у віці (років 60 приблизно) і дівчинка років 8-9.

Дитина одягнена в шкільну форму гімназії, яка розташована поруч. Не знаю чому, але мене збентежила дівчинка, вірніше її вид, дуже збентежений, дитина явно дуже соромилася, зазвичай з родичами діти себе якось по-іншому ведуть, ну будь це тато чи дідусь, а дівчинка то червоніла, то очі опускала і майже не розмовляла, прийшли вони мабуть трохи раніше за мене, бо коли я зайшла, офіціантка у них замовлення приймала, дивлюся морозиво принесли, тістечко, сік, ще щось, а чоловік цей сидить і такими поганими очима на дівчинку дивиться, ну не дивляться так на дітей і я стала прислухатися до їхньої розмови.

А він її розпитує, де вона навчається, в якому класі, щось про батьків запитав, і раптом запитує, чи не хоче вона покататися на машині, типу він тут не далеко живе і вдома у нього приголомшлива собака і щенята, дівчинка спочатку сказала , що ні, батьки не дозволяють їй до чужих в гості ходити, а він починає їй про цуценят розповідати і дитина начебто дивлюся сумнівається і хочеться поїхати і мабуть батьківські настанови пам’ятає, я тим часом вже допивала каву і дитина доїдала солодощі.

Я розрахувалася, вийшла, сіла в машину і сиджу думаю, а що ж робити: і втрутитися не зручно, а раптом я не права, і залишити дитину в такій ситуації не знаю як, завела машину сиджу чекаю і думаю, чи то дзвонити куди, то чи бігти. Поруч кільце велике там даішники завжди стоять, я вийшла з машини і пішла туди, думаю пошлють, буду тоді в поліцію дзвонити, хоча сенс який, якщо у цього мужика машина поруч.

Дійшла до даішників, до машини підійшла і пояснила ситуацію, думала зараз біля скроні покрутять і відправлять, але ні, дуже мене приємно здивували, відразу під’їхали до кав’ярні, хвилини через три вийшов звідти цей мужик з дівчинкою і до машини пішли, даішники до нього, документи запитали , дівчинка відразу ревіти почала, її запитують, як звати, чому не в школі, в загальному, швидко нас усіх в машину і в відділення, благо воно поруч було.

Виявляється батьки думають, що дитина в школі (мама хвилин через 15 прилетіла), а вона в школу не пішла вирішила прогуляти і відправилася подорожувати по довколишньому району, поруч з кав’ярнею до неї підійшов цей «дядечко» і поговоривши, запросив в кафе, дядечку виявилося 63 роки з 2-ма судимостями за педофілію і останні років 10 офіційно ніде не попадався.

Мене там тримали недовго, на щастя, запитали, звичайно, чому мені заманулося звернеться до органів, я пояснила і мене після записів і підписань папірців відпустили. У поліції все було гранично ввічливо і швидко, що мене дуже здивувало. І навіть спасибі сказали коли йшла, але координати все ж взяли, так що я там, напевно, не в останній раз була.

Повернулася на роботу, а працювати не можу, на душі так гидко і СТРАШНО, у мене теж діти ростуть і куди ми котимося, як жити далі, адже дітей від себе виходить ні на секунду відпустити не можна, скільки всяких виродків навколо. Коли я йшла з поліції, мама дівчинки ревіла і дівчинка разом з нею. І як тільки таких виродків (це дуже-дуже м’яко, але грубіше не можна) земля носить. А я і сама до цих пір не зрозумію що мене насторожило в цій ситуації, ну дай Бог хоч з одною дитиною біди не сталося.