Мені 20 років, я молода мама двох дітей: сину 4 роки, доньці 1 рік і 6 місяців. Так склалося, що з колишнім чоловіком розлучилися рік тому, наші відносини були досить складними. Жили ми на знімній квартирі і він виставив мене з дітьми на вулицю. Переїхавши до батьків, я знайшла спокій, але ненадовго.

З дитинства я росла без тата, вітчим мені його ніколи б не зміг замінити. Йому не подобається, що я перебуваю в квартирі з дітьми, які бігають, іноді плачуть ночами. Каже, що йому набрид цей шум, хоча ми живемо в 2-х кімнатній квартирі.Зараз я перебуваю в академічній відпустці по догляду за дитиною і продовжувати навчання не можу, а працювати тим більше. Син ходить в садок, а дочка ще маленька, не беруть нас в ясла. Так що забезпечити себе і дітей я не можу, що вже говорити про квартплату. Я навіть в холодильник боюся заглянути, бо буде пораховано, хто скільки з’їв.

Півроку тому я познайомилася з чоловіком на 10 років старшим за мене. Дізнавшись, що у мене двоє маленьких дітлахів, він не злякався труднощів, але минув час і він почав випивати. Сказав, що переоцінив свої можливості. Говорив, що я повинна жити за його правилами. Я ним дуже дорожила, діти називали його батьком, але зібравши речі, він відправив мене до мами. Мама, звичайно, не проти, щоб я жила з ними, але зізналася, що явно не горить бажанням бачити мене тут, тому що нестача грошей, їжі. Відправляє працювати.

Працювати я хочу, але з ким залишати дитину? Подруг як таких немає, родичі не допомагають. І, напевно, найголовніше, я вагітна. Нехай мене закидають помідорами і скажуть, що я не вмію захищатися, але нічого змінити не можна.Розповіла колишньому чоловікові, він сказав, що йому це не потрібно. Вирішила зробити аборт, термін 5 тижнів, мені дуже страшно. Трьох дітей я просто не підніму одна, та й батьки явно не підтримають мене. Я морально вбита, я не знаю, як мені далі жити. Таке відчуття, що це просто кошмарний сон, або я проживаю не своє життя.

Єдина ispovedi.com радість – це мої діти, це моє все, заради них я живу, кручусь, верчусь. Центрів допомоги молодим і вагітним мамам у нас в місті немає. Я не знаю, до кого мені звернутися, боюся, що у мене заберуть моїх дітей, припишуть статус «соціально неблагополучна сім’я». Я дуже втомилася, втомилася від зради, брехні.Просто це потрібно якось пережити, але це дуже важко.