З роботи мама прийшла в сльозах … У відділенні, де вона працює, народила дівчинка ….

Мама працює в пологовому будинку.

Нещодавно в її відділенні народила дівчинка. Дівчинці 25 років, у неї олігофренія. Прийшли батьки, вони ж є опікунами. Мати плаче, батько вилицями водить. Нормальні здорові люди, так вийшло, що донька така народилася. Займалася в своїй спеціальній школі, там з хлопчиком познайомилася.

Обом по 25, але розвиток на 10. Всі знали, що у них зв’язок. Лікарі сказали, що при таких захворюваннях у обох як мінімум безпліддя і взагалі хвилюватися не треба. Поясніть, мовляв, про презервативи.

Хлопчик народився. Невеликий, але здоровенький. Дев’яносто відсотків, що у нього те ж саме, що і у батьків. Прийшли нові бабки, діди. Плачуть. Пишуть заяву, що будуть відмовлятися. Їм до пенсії залишилося недовго, її одну тягнуть все життя, прості люди, тисячі доларів не отримують.

У дівчинки цієї пенсія всього три тисячі по інвалідності. Куди ще щось брати? Ми помрем, на кого цих трьох залишати? Вона ж ні взяти дитину не може, ні звернути. Це знову все на нас. А ми і так все життя !!! … Куди ми його візьмемо ???
Взяли.

Мама розповідала, що вони спочатку все ж таки написали заяву. А потім мама (яка молода мама) прийшла до дверей дитячого відділення, стоїть і виє. Каже не дуже добре, а стоїть і виє. У неї молоко пішло. Почала годувати дитину. З рук не випускала.

Як вийняток пустили в палату тата. Мама (моя) розповідала, що вони стоять удвох над дитиною, торкаються до нього, щось там по-своєму говорять. Жінки виходили з палати, сльози ковтали.

Олігофренія … Та яка різниця. Люди ж.

Коли виписувалися з дитиною, то подарували лікарям на все відділення торт. Величезний такий і здоровенний торт. А на ньому написано: «Бережи Вас Бог». Моя мама стоїть і каже: «Ну і як його такий різати?»