Коли я ще був підлітком, то пам’ятаю, як моя мама з тіткою гаряче обговорювали нашого далекого родича, який після розлучення повернувся до колишньої дружини. Дебати йшли гарячі, з гострим гумором: «Ось треба було йому на ті ж граблі наступати: лахудра яка була, така і залишилася, тільки стервозності додалося. А наш як дурник – тільки після розлучення став в людський вигляд себе приводити, пити кинув, так ні ж – повернувся і ще більше опустився! ». Я слухав, сміявся, але розумів, що це дорослі розмови, які мене не стосуються, мені вони були ще до лампочки. Якби я тоді знав, що зі мною буде те ж саме.

Одружився я в 28 років, на ровесниці. Спочатку мені було з нею цікаво – вона легка на підйом, ділова, чіпка. У мене вже на той час була своя машина, а жили ми на квартирі родичів дружини. Згодом я почав розуміти, куди направлена ​​її діловитість: все що не робиться в сім’ї – це для неї, коханої, а я як безкоштовний додаток. Спочатку я повинен був возити її всюди на першу вимогу, а потім вона сама здала на права і, буквально, відібрала у мене машину. Все що заробляє вона – це її, а мої гроші – в сімейний бюджет, навіть на оплату квартири її родичам.

Хотів було з нею розлучитися, так вона завагітніла, народила в 31 рік, з одного боку пора вже, аборт не планувався. Під час вагітності вона мене взагалі загнала під каблук, але я терпів її витівки (і тещині теж) – мовляв, гормони грають, треба ці капризи потерпіти 9 місяців. Я дружині сказав: «Гаразд, зараз я тебе поки зрозумію, але не думай після пологів таке витворяти: кричати, лізти битися, змушувати робити мене те, що хочеться тільки тобі. Народиш – будеш як всі, не вали потім все на післяпологову депресію і іншу маячню! ».

Народила доньку, поки годувала грудьми, якось заспокоїлася, навіть дивно було. Але коли до на півроку дочки перейшли на суміші, вона знову як сказилася. Їй було плювати, що дитина спить, вона постійно верещала писклявим голосом. Або підбігала до мене, щоб стукнути кулаком в спину, рушником або дитячим випраним одягом. Знає же що я відповідь дати не можу, тому і осміліла. Я скаржився тещі – мовляв, вгамуй свою дочку, боюся, що коли-небудь не стримаюся, але вона за неї тільки заступалась. Коли був черговий скандал з наскоком, я штовхнув дружину на ліжко, просто щоб заспокоїлася: взяв за плечі і поклав. Дружина тут же обдзвонила всю свою рідню і сказала їм, що я її жорстоко побив. Приїхав її брат, громила, хотів начистити мені ріпу, але глянув на сестру – жодного синця, та й знав він характер сестри. Сказав: «Розбирайтесь самі!». І пішов.

Але для всієї рідні дружини я став узурпатором і гадом. Дружина посмілішала, крила розправила, ще більше знахабніла. Почала мені забороняти зустрічатися з друзями, їздити на риболовлю та інше. А як раз ці заборони провокували ще більший скандал, я що – зовсім крейзі, щоб під каблук себе заганяти? Забрав машину, посадив друзів і поїхав на риболовлю. Навздогін телефонує дружина і кричить: «Як ти посмів МОЮ машину забрати!». Просто шок! На рибалці мужики обурювалися: «Як ти терпиш? Розведись з нею, плати аліменти на дочку, не ти єдиний розведений на світі будеш, але не можна ж жити в таких нервах, ви і дитини так покалічите своїми скандалами! ». Загалом, приїхав додому на наступний день, дружина в крик, а я сумку витягнув, покидав речі, поцілував дочку і пішов. Подав на розлучення!

Дружина спочатку навіть згодна була, але під час розлучення починала то плакати, то скаженіти, але все одно нас розвели, мені призначили аліменти. Уже через місяць дружина стала постійно дзвонити, ридати, клястися в любові і обіцяти, що вона стане хорошою дружиною. Била в основному на те, що дитина нудьгує, та й вона все переосмислила, зрозуміла, що без мене жити не може. Потім взагалі вся її рідня включилася, все заспівали по-іншому, для всіх я став хороший. Тільки брат дружини (до речі, теж розведений), сказав мені: «Твоя справа – повертатися чи ні, але зважай – дружини не змінюються, а стають ще гіршими!». Ось через його слова я ще три місяці пручався і все ж здався, повернувся.

Добре було тільки пару місяців, навіть любов трохи прокинулася. Але варто було мені один раз затриматися з мужиками в гаражі (у справі, між іншим, а не для п’янки), як знову дружина мене зустріла зі звичним криком. Та ще й рушником потрясла для залякування. І це я перетерпів, але потім взагалі дружина розслабилася – відібрала геть ключі від машини, знову налаштувала рідню проти мене, закинула господарство. Я приходжу з роботи – дружина в інтернеті, вдома бруд, їжа НЕ приготована! Розлютився і пішов тепер геть, не вірю більше риданням дружини, осточортіло все до нудоти. І нікому з мужиків не раджу повертатися до колишніх – дива не станеться!