З дружиною ми познайомилися в 2004 році. Розповім, як це було: пішли з другом в ресторан, дівчат поклеїти, мені тоді 27 років було. Підходить до нас офіціантка, струнка і красива, як стюардеса. Друг смикає мене за рукав, показує дівчат за сусідніми столиками, а я від офіціантки очей відірвати не можу! Став завсідником цього ресторану, хоч він і недешевий, сідав за столик, який вона обслуговує, дарував квіти. Вона ніяковіла, але брала. Загалом, підкорив я її, а через рік ми розписалися.

Мені не подобалося, що вона працює офіціанткою, ревнував трохи, та й взагалі – що це за сімейне життя, якщо дружина з вечора до ранку у вихідні працює серед п’яних компаній ?! Та й вона вже не хотіла там працювати: розповідала, що пішла туди тільки тому, що її дитинство і юність пройшли в бідності і голоді, а в ресторані завжди є щось смачненьке. Я їй ще тоді жартома сказав, що ще одна важлива причина піти з ресторану – це її обжерливість, товстих тіток я не люблю! Не думав, що в жарті буде стільки правди!

Тільки де їй працювати без серйозної освіти? Влаштував її на фірму, де моя сестра раніше працювала бухгалтером, на посаду діловода: роздруковувати документи, перебирати папірці та інше. Колектив там жіночий, робота сидяча, дами часто чаї розпивали, приносили з собою різні випічки. Стала дружина повніти, я зауважував, правда, тоді ще в жартівливій формі, але все ж. Вона все зрозуміла, стала ходити в спортзал, дієти собі знайшла, все строго дотримувалася, прийшла в норму.

У 2008 році завагітніла, тут я нічого проти не мав: якщо хоче вона п’ять тістечок, политих майонезом і кетчупом, то я їй купував – організм такий, дитина вимагає. Народила доньку і якось відразу знову прийшла в норму: самій було соромно, що зайва вага набрана. Три роки сиділа з дочкою, якось крутилася по господарству, спритна, струнка і красива. Через три роки повернулася на роботу і повільно попливла: тіло стало рости як на дріжджах, з’явилися щоки, потім подвійне підборіддя. Що ми маємо на сьогоднішній день: дружина втратила жіночий образ, з її 55 кг вона «виросла» на 118 кг!

Їй абсолютно плювати на себе. Замість того, щоб піти в спортзал або хоча б сісти на дієту і на наш домашній велотренажер, вона сідає перед телевізором з глибокою тарілкою пельменів, политих майонезом! А потім какао з жирним біляшем – ой, як смачно! Ледве дихає і йде до ліжка спати, треба ж міцно виспатися, щоб вранці з колегами чайок з булочками ганяти! Іноді ночами навіть на любов натякає, пристає! Так я на неї дивитися не можу, яка любов? Я благав її стежити за своїм харчуванням, з лайкою примушував ходити в спортзал, навіть згоден був сплатити операцію, щоб схуднути, але вона тільки махає на мене пухкою рукою і каже: «Не подобається? Іди! ». І тріскає біляші, нібито мені на зло! Напевно, так і поступлю – піду, тому що любов вже закінчилася з її вини.

До речі, для любителів сказати «на себе подивися», хочу сказати – я не товстий і не лисий. Я тримаю себе у формі: менше жирного і більше руху, часто залишаю машину і йду до роботи пішки, щоб не жиром НЕ заплисти, як моя дружина. Ну не можу я на неї дивитися! Вона на здоров’я стала скаржитися: ах, тиск, ах, серце – а мені її не жаль, це все результат її ліні і обжерливості! Доньку шкода – разом з мамою стала повніти, дивлячись на неї, але дочку ще можна врятувати – я її на плавання записав, ходить із задоволенням. А дружина нехай і далі товстішає, тільки без мене, дивитись гидко, фу! Піду я від неї, можете в мене камінням кидати!