У дитинстві я була тією самою популярною дівчинкою в школі, на яку всі звертали увагу. І здавалося, що таке буде продовжуватися завжди. Однак зараз мені скоро стукне 35 і помічаю за собою, що з кожним новим партнером мої вимоги до них знижуються. Знаю, що це може звучати нерозумно, але якщо проаналізувати, то я була задоволена тільки першими відносинами. Після цього я йшла на компроміси, намагаючись замінити колишнього. Зараз я дійшла до того, що взагалі зустрічаюся з протилежним типом чоловіків, які мені подобалися раніше.

Моя мати каже, що це абсолютно нормально, тому що люди змінюються і мої смаки теж стають іншими. Не буду заперечувати, що її судження має місце, однак мені здається ми з нею один одного не розуміємо. Я адже говорю не про смаки, а про конкретні критерії. І тут можна чітко простежити їх зміни. Так, я незадоволена тим, що маю зараз. Моє невдоволення в цілому можна охарактеризувати як постійне. Адже партнери міняються тільки зрідка, а не кожен день. Та й в моєму віці мені здається, що я вже ніколи не зможу знайти того, який був у мене в перший раз.

Дивно в цьому також і те, що він не був якимось ідеалом. У нього були свої проблеми і мінуси, але я так до них звикла, що просто не згодна на інше. Так, він іноді зраджував мені, проте я розуміла, що по-справжньому він любить тільки мене. Просто в один момент не витримала і вирішила все це завершити, думаючи що зможу знайти когось краще. На жаль, життя розставило все на своїх місця я вже давно зрозуміла, що такого ніколи не буде. Можна було б скільки завгодно переконувати себе в зворотному, але сенс?

Адже як я можу розраховувати на чоловіка і розглядати його в якості чоловіка, якщо мені відверто не хочеться з ним спати. Я вже не кажу про те, щоб завести дітей і створити повну сім’ю. У нинішніх умовах це просто неможливо і є чимось віддаленим.

Прикро й те, що я навіть з подругами поділитися цим не можу. Адже вони почнуть з мене сміятися. Багато хто скаже, що навіщо мені такі подруги, але у нас з ними просто специфічні відносини в цьому плані. Ми завжди змагалися успіхом наших хлопців. А в даному випадку похвалитися мені просто нічим. Так, це прикро, але така об’єктивна реальність.

Загалом, не знаю як складеться моє життя далі, але мені хочеться вірити, що все прийде в норму. Все-таки недарма я була свого часу популярна у чоловіків. Адже щось я повинна вартувати, та й у інших напевно все в рази гірше, ніж у мене.