Не бабусі, а одна назва. У сина дві бабусі, а з садка забрати не можуть…

Пишу і злюся! Черговий раз посварились зі своєю мамою по телефону, а свекрусі вже і дзвонити не хочу. В онука (мого сина) є дві бабусі, які живуть поруч з садком і не можуть його вчасно забрати, не хочуть! Причому це не мої примхи, робота так складається: я працюю в магазині позмінно (вечірня зміна о 21 годині закінчується), а чоловік на заводі в дві різні зміни, не завжди виходить забрати дитину. У нашому містечку, де в основному всі заводські, в садку зробили спецгрупу до 10 вечора, але за неї треба платити окремо – втридорога, а це постійні витрати при живих бабусях!

Моя мама працює, але вже о шостій вечора вона вільна. Зате у неї особисте життя на першому місці після того, як з моїм вітчимом розлучилася. Після роботи їй треба відпочити, маски на обличчя накласти, щоб супер виглядати, так як вихідні – у неї побачення, заходи і так далі. Якщо нічого не намічається, вона може до себе зрідка взяти онука, але тільки на вихідні! Онук, нібито, по буднях в корені міняє її звичний уклад в житті, багато бігає і стрибає, вона не може зосередитися на своїй якийсь медитації. Любить давати рекомендації по вихованню, але сама в цьому брати участь не хоче.

Свекруха – окрема історія, вона по життю домогосподарка. Народила чотирьох з різницею в два-три роки (мій чоловік найстарший) і звикла сидіти вдома. Ну ось начебто і могла піти і забрати онука, що їй варто ?! Але вона ж така зайнята, що жах – скільки справ по господарству, а вечір взагалі забитий: треба на двох молодших і свекра купу їжі наготувати, всіх зустріти, нагодувати і спати укласти. Якщо що – її двом молодшим синам 18 і 21 рік, вже цілком здорові мужики, щоб себе забезпечувати, один вже армію відслужив! Один раз свекруха забрала внука, давно це було, а потім кричала від жаху: «Я нічого не встигла – поки забрала і привела, прийшли мої мужички з роботи голодні! Самі народжували – самі забирайте, я не буду! ».

Якийсь час мені щастило – напарниця любить поспати, і ми вирішили, що завжди буде так виходити на роботу: я перша, а вона друга. Але потім напарниця змінилася, прийшла замість неї тітка, яку теж не влаштовують вечірні зміни, і знову довелося платити за спецгрупу сину! А це мінус з сімейного бюджету! До чого ж бісить, коли бабусі, зустрічаючись на святах, навперебій розповідають про свої заслуги перед онуком: хто що йому купив! Але нам не потрібні ці подарунки, нам потрібна реальна допомога і тоді гроші зберігатися будуть!

Ось і зараз, дзвонила мамі, вже просто почала її благати, щоб завтра забрала – у нас в сімейному бюджеті вже просто дірка! Грошима вона нам допомагати не хоче, каже, у мене чоловік є, не вистачає, щоб вона за зятя ще платила, але і забирати теж не хоче. Свекруха теж за садочок не заплатить, зітхає, що у неї дуже багато витрат – чоловіки їдять як не в себе! Але як нам тепер викручуватися? Все, що ми отримуємо, йде на їжу, одяг і господарські потреби, ніяких розваг, а тут ще й ця спецгрупа! Як переконати цих бабусь, щоб реально допомогли, а не рідкісними подарунками онукові ?!