Прийшла вчора в фермерський магазин за молоком. Відкрилася торгова точка недавно, продукти якісні, ціни помірні, тому народу завжди тьма, не проштовхнутися.

Стою в черзі. Бачу, в магазин заходить мій колишній однокласник Юра і повз чергу відразу підходить до каси. Я подумала, що це дивно, так як Юра завжди був тихою і сором’язливою людиною, яка не любить завдавати незручності іншим. Значить випадок неординарний.

«Хам», «нахаба», «як так можна, ми тут півгодини стоїмо» – загула черга, як осиний вулик.

– Ірочка, мені літр молока і дві палки ковбаси копченої, – звернувся Юра до продавщиці.

«Неподобство», «ніякої поваги», «і продавець хороша, обслуговує кого попало» – вибухнула черга і стала вимагати книгу скарг і директора.

– Юрій Валентинович, вас тут питають, – звернулася продавщиця до мого однокласника і кивнула на чергу. – Книгу скарг нести?

– Неси, Ірочка, неси, – сумно зітхнувши, відповів сором’язливий Юра.