Нам з двоюрідною сестрою обом за 30 років. Є спільна бабуся, якій нещодавно виповнилося 80 років, тільки я з боку мами їй внучка, а вона – з боку тата, мого дядька.Бабуся залишилася одна – наших батьків вже не стало, не дай бог таке пережити, як бабусі! На нервовому грунті вона захворіла два роки тому. Не те, щоб зовсім злягла, але пересувається важко з паличкою, за нею потрібен елементарний догляд.

Я живу зі своєю сім’єю з нею поруч, до неї три зупинки і 10 хвилин пішки. Так як бабуся одна, я завжди після роботи до неї приїжджала: приберу, приготую їсти і додому – там двоє дітей, чоловік. З нами бабуля жити не хоче, вона втомлюється від шуму онуків і взагалі – у неї свої подружки збираються на лавці, у дворі менше загазованості машинами, парк відразу за будинком, а магазин вбудований збоку будинку, відразу біля її під’їзду. Тим більше бабуся живе на першому поверсі, а у нас – четвертий поверх п’ятиповерхівки.

Моя двоюрідна сестра жила неподалік від нас, в селищі, була одружена, дітей немає – не виходить. Але цьому грунті розійшлися з чоловіком рік тому, подітися нікуди, приїхала до бабусі, нібито з благою метою – доглядати за нею. Приїхала і навела шуму – мовляв, що за догляд за бабусею був дивний – всюди бруд, в каструлях замість їжі якісь помиї! І це вона спецом про мене її подружкам на лавці розповідає, хоче показати себе – хорошу. Бабуся її прописала, але вона ж мітить на всю спадщину!

Як розповідає наша бабулечка, допомоги від неї вдома майже немає! Так, зробила один раз генеральне прибирання, а зараз тільки підмітає і пил витирає, і ось їсти тільки готує. А так її майже вдома немає – якщо не на роботі, то на гульки! З таким успіхом і я за бабусею доглядала – вечорами приїжджала. Так ми поруч з нею проживаємо все життя, а сестра взагалі дуже рідко бувала, рідко дзвонила, а тут прям любов до старої родички прокинулася! Я запитала у бабусі – може вигнати сестру, але вона не хоче – мовляв, не так страшно, коли хтось ночами буває, серцю спокійніше. Але щирої любові від внучки вона все одно не відчуває, я їй рідніше.

Нещодавно зателефонувала сестрі і трохи на неї наїхала: якщо вона така хороша, то нехай гідно за бабусею доглядає – водить її в парк, вечорами з нею сидить, не тільки ж на ніч показуватися! Бабусі все гірше і гірше, вона вже насилу себе обслуговує, за нею догляд потрібен, не дай бог послизнеться, впаде, та хіба мало що може статися! Навіщо бабусі такий догляд? І взагалі – навіщо вона приїхала – без неї краще було! Сестра чомусь відразу в атаку: «Що? За спадок переживаєш? А що б ти робила, коли бабуся вже в такому стані? Теж би вечорами приїжджала з видом соціального працівника? Я хоч ночами вдома буваю і знаю – що і як! ».

Та не переживаю я за спадок! Я бабусина улюблена внучка, якщо що, ще й правнуки є, спадщина буде нашою, нехай не смикається! А щоб я робила, якби вона не приїхала? Так доглядальницю б найняла, толку було б більше! А з сестрою тільки одні проблеми – мені сказали, що якщо піде суперечка за спадщину, то буде враховуватися те, що вона там проживала разом з бабусею, була прописана, і нібито – доглядала за нею. Тепер не знаю, як її відігнати від бабусиного будинку і виписати її ніяк. Що робити? Тільки через ночі тримати?