Сповідь колишнього алкоголіка

Як багато ровесників я пив, ходив на дні народження, ходив на вечірки. Всі пили і я пив. Але я став пити більше за інших.

Мене відрахували з навчання. Від мене відвернулися деякі друзі. Думав, одружуся і перестану пити. Дійсно так і сталося, але на короткий час. Через деякий час я став пити ще більше.

Почали погіршуватися відносини з дружиною. Вона то йшла, то поверталася. Я став дратівливим, злим, вічно незадоволеним, пив по всяких дрібницях.

Я почав часто міняти місце роботи. Пропивав зарплату, залазив у борги, щоб випити. Часто здавав телефони, здав ноутбук в ломбард, знову-таки щоб випити.

Наприклад, я починав пити через те, що на роботі до мене не справедливо поставилися. Якщо закінчувалися гроші я, не замислюючись, йшов в знайомий мені ломбард і здавав що-небудь. А на ранок ставало ще гірше. Плюс до всього тепер ще ноутбук же треба витягнути з ломбарду.

В такому стані на роботу не хотілося йти. Я прогулював роботу, а при цьому знову-таки випивав, щоб не відчувати біль. Тепер треба готувати лікарняний, а це грошей коштує. Треба попросити у батьків грошей, бо свої давно пропив.

На роботі не був два дні, а лікарняний оформляв на п’ять, щоб ще час був попити. Поки я пив, я не приїжджав додому. За цей час дружина з дітьми йшла з дому.

Дія лікарняного добігала кінця. Я шукав способи прийти до тями. Було і таке що просто продовжував лікарняний і пив далі. Відлежавшись, повертався на роботу.Був весь пригнічений, в зневірі, в розпачі.

Починав пити через те, що несправедливо віднеслися на роботі. Після додавалося ще й почуття провини, сорому перед колегами, перед батьками, перед дружиною, перед дітьми.

Почуття приниження, що довелося брати лікарняний, щоб прийти в себе. Страх що колеги знають, чим я займався, поки типу хворів.

Грошей немає, ноутбук в ломбарді, а дружина з дітьми поїхала до своїх батьків. А про фізичний стан я просто промовчу. І на тлі всього цього кидав пити. Вічно незадоволений, злий, вічна апатія, байдужість до всього, дискомфорт, почуття провини, образи.

Це кошмар, жах просто. З цим всім я ще жив якийсь час, і коли вже не залишалося сил винести все це, знаходив розраду в пляшці. І весь цикл повторювався знову.

В один день я зрозумів, що так далі не витримаю. Дружина пішла, я вирішив боротися за себе сам. Попросив батьків підтримати морально і матеріально.

Зараз не п’ю вже рік. З дітьми бачуся, але дружина і чути не хоче про повернення.Сказала, що колишніх алкоголіків не буває, а жити в постійному страху і очікуванні вона вже не хоче.

А так все добре починалося. Такі були плани і мрії …